Блаженніший Митрополит Онуфрій про війну на Сході і про те, чому Бог допускає кровопролиття в Україні (+ВІДЕО)
Інтерв’ю Блаженнішого Митрополита Онуфрія кореспонденту Союзу православних журналістів
– Владико Онуфрію, нині на Українську православну церкву чиниться безпрецедентний тиск. На відміну від інших українських церков, ви не підтримуєте антитерористичну операцію на Сході України. Через це на Вас і на Церкву постійно ллється бруд у ЗМІ, таким чином, напевне, намагаються вбити клин між суспільством на УПЦ. Цим вміло користуються ваші опоненти, під благовидним приводом в Україні масово захоплюють храми в регіонах, дійшло навіть вже до того, що з трибуни Верховної Ради періодично лунають заклики передати Києво-Печерську або Почаївську лавру більше патріотичній церкві. Тим не менш, Ви надалі займаєте достатньо жорстку позицію по конфлікту на Донбасі. Чому Ви не хочете піти на компроміс з владою, враховуючи, у якому скрутному становищі опинилась УПЦ?
– Відповідаючи на це запитання, я хотів би спочатку зробити екскурс в історію. Коли прийшов на землю Спаситель, Син Божий, і прийняв на себе нашу людську природу, то єврейський народ чекав від нього, що це буде та людина, той герой, який організує або складе, або відновить Царство Ізраїльське. Але цього не сталося. І коли Христа питали про це, то він казав, що моє Царство, яке я проповідую, є не від цього світу. І Спаситель робив багато чудес. Коли Господь воскресив праведного Лазаря, то дуже багато людей увірували в нього, і зібрався синедріон: первосвященики, фарисеї. І вони сказали таку річ: «Дивіться, усі люди йдуть за ним, якщо так далі буде тривати, то прийдуть римляни і заволодіють нами». Тобто вони вважали, що ці дії Спасителя, які Він зробив, це були не патріотичні дії. І коли Спасителя судили, то винна в нього була виказана, що Він є противник кесарю, тобто Римському царю, Імператору. Роблячи висновок з цього, що сказано, то наш Спаситель, Господь був звинувачений в тому, що він не був патріотом. Що Він не підтримував політичні ідеї, які існували на той час на тій землі, на якій Він жив. Але хто може сказати, що це правда? Спаситель прийшов, щоб усіх людей обняти, спасти, визволити від гріха. Йому такий ярлик пришили. І Господь сказав: «Як зі мною поступали, так будуть поступати з вами». Ми являємося Церквою Христовою. Канонічна Церква – це церква, яка базується на тих постановах, які Христос дав і дали апостоли. І на всі часи, скільки наша Церква існує, нас завжди, коли хотіли звинуватити, то завжди звинувачували, що ми не є патріоти. Хоча більше патріотів, чим в нашій Церкві, я не бачу і не бачив ніколи.
– Даруйте, а в чому цей патріотизм проявляється?
– А патріотизм виражається в тому, що, якщо я патріот, то я хочу благо своїй землі, я хочу благо своєму народу. Як ці блага получити? Хто є податель цих благ? Це є Господь! Господь подає блага, не ми, а Бог дає блага. Якщо я служу вірно Богові, якщо я виконую Божі устави і правила і закони, то я є патріотом самим кращим. Тому, що через мене, грішника, який старається виконати ці закони, іде благословення Боже на нашу землю, на наш народ. Якщо я цього не роблю, то я живу всупереч Божественним Законам, то я можу собі проломити груди кулаком, що я є великий патріот – і я роблю шкоду собі, своєму народу, своїй землі. Тому що через гріховний сосуд Божа благодать не подається на землю. Так що наша Церква завжди була патріотом, вона є патріотом, але справа в тому, що наш патріотизм виражається в тому, що ми закликаємо людей жити з Богом, бути в мирі з Богом. І в цьому ми знаходимо для себе щастя, і через це випрошуємо благодать Божу на свою землю, на свій народ.
Вже тепер конкретно сказати про війну, яка точиться на Сході, то я хотів би сказати, що ця війна є громадянською. Тому що я це говорю не просто, якби когось повторюючи, но я знаю особисто. Знаю від єпископів, які там служать, знаю від людей моїх знайомих, що батько в Національній гвардії, а син у повстанській армії. Брат на одній стороні, другий брат на другій стороні, багато друзів, які живуть в Києві і родом з Донецька, вони кажуть, що їх друзі воюють на тій стороні. Вони на нашій стороні, ті, які живуть тут, а ті воюють на тій стороні. Но, звичайно, що коли іде воєнний конфлікт, коли була громадянська війна після революції 1917 року, то до того конфлікту завжди прилипають якісь мародери, і якісь вбивці, кримінали, там все, що хочеш. Тепер у цій нашій війні братовбивчій теж прилипають усякі мародерства, і різні жорстокості, які там робляться, та цю ситуацію створюють не ті люди, які воюють, які являються причиною цієї війни. Це є братовбивча війна. І тому Церква, як після 17-го року, так і в 2013-2014 роках закликала, щоб люди примирилися один з одним, щоб люди простили один одному. Тому що через це ми збережемо цілісність своєї держави України. Через це ми дамо можливість розвиватися нашому народові, через це ми дамо можливість якогось прогресу матеріального. Цього не буде на основі війни і крові, тому Церква закликає, щоб люди знайшли в собі сили, простили один одного і перестали вбивати один одного. Це є позиція Церкви не з сьогоднішнього дня, вона була в цій позиції після 1917 року, вона була і в інші часи. І коли були такі війни, коли наші князі – тож при святому Володимирі поставали, братів повбивали – Святополк, потім один князь проти іншого. То наша Церква, канонічна Церква закликала – прощайте один одному. І за це виганяли монахів, і єпископів виганяли, ненавиділи, а потім бачили, що ми були праві, і примирялися. Так я думаю, що і нас зрозуміють.
– Ви хочете сказати, що в громадянську війну, яка виникла після 1917 року, Руська церква не підтримувала жодну сторону?
– Жодну. Хоча владі треба було від Церкви, щоб Церква підтримала їхню позицію, ну радянську владу. І були, були такі священики, єпископи, які це зробили – політизовані, які стали на ту сторону, ну так називаються – обновлінці. Вони почали пропонувати свої послуги, що от, що скажуть, те зробимо. Лиш впустіть сісти на це крісло, що рядом з вами, а ми будемо робити, що скажете. Но вони пропали всі, їх зненавиділи навіть ті, хто ними користувався, тому що зрадником користуються, но його ніхто не любить. І сьогодні в нас є теж десь політизовані єпископи і священики, які дуже хочуть попасти в цю політичну лінію. І вони дуже там все вітають, але це не чесно, і це не правильно!
– Це навіть в УПЦ?
– Думаю, що і в нас теж є такі. І це неправильно. Це нечесно. За це треба відповідати, давати відповідь Богові. Як мама прийде до мене, а до мене багато матерів приходять, в яких сини загинули на війні там, з української армії і з тої армії. З тої армії до мене не приходять – приходять там до тих єпископів наших. І ми не можемо, я не можу мамі доказати чи втішити маму, я не маю аргументу, який би її заспокоїв. Що ви знаєте, ваш син загинув тому, що він захищав цілісність України. Я не можу, їй нічого не треба, їй сина треба. А ми живемо серед таких людей, простих людей.
Я поважаю і люблю владу. Вони є поставлені Богом. Но Бог дає владу для того, щоб вона творила волю Божу. Для того, щоб вона привела і утворювала мир, а не для того, щоб вона вела війну. Так що, я люблю і поважаю владу, але прошу, щоб робили усе можливе, щоб війна була припинена. Я роблю компроміси і роблю те, що я можу робити, але те, що стосується канонічних правил і життя Церкви, яким вона керується на нашій землі більше тисячі років, а, взагалі, в історії, то більше двох тисяч років, то в цьому Церква ніколи не поступалася і не може поступатись. Якщо я так зроблю, якщо піду на компроміс, ми перестанемо бути в Церкві. Церква буде, но я вже буду поза Церквою, а я цього не хочу. Я хочу бути в Церкві.
– Ще одне питання. Воно хвилює мене, і я точно знаю, що воно хвилює дуже багатьох людей. Чому Бог допускає війну? В Євангелії сказано – я не ручаюсь за точність цитати – що все відбувається по волі Божій, і навіть волос з голови не впаде. Виходить, що Бог дивиться на людину, на все, що відбувається, з неба, на нас зверху дивиться, як снаряд потрапляє в жилий будинок і там дитину рве на шматки. Мені дуже важко це зрозуміти та прийняти.
– В Святому Євангелії сказано, що « І волос з голови людини не паде без волі Божої». Але це стосується тих людей, які живуть по волі Божій. А ті люди, які живуть без волі Божої, вони самі собі рвуть волосся на голові. Пояснюю це іншими словами. Гріх має властивість розповсюджуватись на покоління тієї людини, яка грішить. Доброчесність також має властивість розповсюджуватись на потомство тієї людини, яка її творить. І в Святому Письмі сказано, якщо людина робить добро, то благословення Боже розповсюджується на тисячі родів цієї людини. Якщо людина робить зло, то слідство зла розповсюджуються до третього, четвертого покоління. Тобто, якщо я роблю гріх, то від мого гріха страдає мій син, мій внук, може правнук страдати. І те, що твориться війна, то в цьому винен не Бог, а винна людина. Людина обдарована від Бога свободою волі. І людина сама хоче воювати, вона не слухає Бога і робить цю війну. І в цій війні Бог не винуватий, а винна людина, вона робить цю війну. А чого діти помирають? Внаслідок війни. Попав снаряд, то за це також відповідають ті, хто воює, а не Бог. Бог не хоче, щоб хтось загинув і щоб діти гинули. Але цього хочуть ті, хто грішать.
– Але Він може це зупинити.
– Він може зупинити, але тоді буде порушення свободи волі людини. Тобто людина стане як тварина, тому що свобода волі – це є властивість образу Божого, який є в людині. Що таке мати в собі образ? Це бути здатним насолоджуватися щастям, благами, миром, радістю. Якщо цього образу не буде в людини, то вона цього не буде мати. Вона буде як тварина: поїла, поспала, знов поїла, знов поспала, пару років і пішла в землю, і все, і кінець всьому. А образ Божий дає людині можливість насолодитися благами, які Бог має в собі, і дає через образ цей людині, яка вже має можливість залишатися тут і мати продовження цієї насолоди у вічності. Тому Бог не забирає у людини цієї властивості. Того, що Бог сказав – ти хочеш війни, значить, тоді я свободу волі забираю в тебе; а ти не хочеш війни – тобі даю. Це буде справедливо? Навіть та людина, від якої Бог забрав цю свободу волі, вона може потім сказати Богові на Страшному Суді – що Ти, Господи, а я міг і не піти на війну, я би не пішов і нікого не вбивав, просто Ти не дав мені можливості. А Бог дає можливості людині для реалізації цього образу, Бог хоче, щоб цей образ реалізували по волі Його, в добрі, а не в злі. Тому винуваті за війну не Бог, а люди. І винуваті за те, що помирають діти на війні, не Бог, а ті хто творить війну.
– Напевне, у найтяжчому становищі зараз люди, які живуть у прифронтовій смузі з обох сторін. Що Ви можете побажати їм, яке слово сказати?
– Я хочу сказати їм, що вони не є самі грішні, як це хтось думає, чому вони страждають від війни. Я говорю про простих людей, які не мають ніякого відношення до війни, не про творців війни, про мирних жителів. Вони не є самі грішні, які страдають від війни. Як Господь колись казав, що там башта впала на людей, побила їх – то він каже, що вони не були самими грішними, но як ви не покаєтесь, то всі так загинете. І це Господь через них так показує нам, що якщо ми не будемо жити по волі Божій , то нас це саме чекає. «Меч вас поїсть», – це таке є біблейське слово. Є така історія, коли євреї жили з Богом – благополуччя було, земля родила, діти розвивались, все було, щастя було. Почали відходити від Бога – пішли голод, мор, війна, меч. Потопче їх, потопче, потом знов покаються, потім знову живуть благополучно. Це багато разів повторювалось. І це з нами повторюється в такому ж світовому масштабі. Не живемо з Богом – самі собі робимо війну, ми в цьому винні. Покаємось, повернемось до Бога – все припиниться, і буде знову добре, красиве і мирне життя. А цим людям, які страждають, я бажаю Божого благословення, щоби вони були мужніми. А Бог їх не покине. Щоб вони жили з Богом, Бог їх не покине. Вони все витерплять.
– Спасибі Вам!
– Спаси Господи!
За матеріалами http://mitropolia.kiev.ua/ і http://uoj.org.ua/
Количество просмотров: 530
Цей запис також доступний на: Russian
