Юридические советы по предотвращению захвата храмов и переподчинения приходов УПЦ другим религиозным конфессиям (+ВИДЕО)
Прийняття Верховною Радою України закону №4128-д дозволяє визначити найбільш актуальні шляхи захисту інтересів парафії на даний час. Пропонуємо до Вашої уваги юридичні поради, які забезпечать правову частину захисту інтересів парафії у випадку конфлікту.
Яким чином відбуваються захоплення храмів УПЦ?
Порушення прав віруючих у вигляді захоплень храмів та іншого майна відбувається двома основними шляхами: або очевидно незаконним «без юридичного прикриття» силовим відбиранням храму або майна, що часто супроводжується зламом дверей, проникненням у будівлю храму, тощо, або незаконним захопленням «під прикриттям» різного роду документів, які хоча і не відповідають правовим нормам, але створюють уяву, що храм відбирається на підставі рішення громади села, територіальної громади, зборів віруючих тощо. Документами «прикриття» можуть бути різного роду «опитування», «збори села», «збори громади», «збори віруючих», тощо.
Перший випадок захоплення храму «без юридичного прикриття» є цілком очевидним, тому у цій публікації ми не будемо розбирати всі можливі форми реагування. Зазначимо лише те, що громада у всіх випадках повинна звернутись до фахівців у галузі права та забезпечити повідомлення про випадок конфлікту у засоби масової інформації, письмово звернутись до правоохоронних органів.
Яким чином рейдери намагаються створити враження про законність захоплення храму?
Зазвичай рейдери намагаються створити враження про те, що вони мають право приймати рішення відносно належності храму. Згідно статутів релігійних громад право на визначення канонічної належності храму або парафії належить виключно членам парафіяльних зборів, які приймаються до складу парафії на підставі рішення зборів.
Слід зазначити, що закон №4128-д посилив позиції релігійних громад УПЦ, адже він чітко закріпив, що ніякої «самоідентификації» не існує. Таким чином, ані «збори села», ані «територіальна громади» не можуть голосувати по питаннях парафії, і це чітко закріплено на рівні нового закону. Зокрема, стаття 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» у новій редакції закону №4128-д передбачає, що рішення про зміну підлеглості та внесенні змін до статутів можуть приймати тільки та виключно загальні збори релігійної громади, при цьому за перехід релігійної громади до іншої конфесії повинні проголосувати не менш ніж 2\3 від дійсних членів релігійної громади.
Висновок: Закон №4128-д анулює поняття «самоідентификації» членів релігійної громади і підтверджує, що голосувати по питаннях переходу парафії мають право лише дійсні члені релігійної громади, які набули членство згідно із статутом релігійної організації та мають право голосу. Ані «збори села», ані «територіальна громада» не мають права голосувати по питаннях, що стосуються релігійної організації – юридичної особи!
Аналогічну норму містить також і Статут про управління УПЦ, пункт 4 розділу VIII.Г якого встановлює, що «прийняття нових членів до складу Парафіяльних зборів, так само як і вихід з них, здійснюється на підставі прохання за рішенням Парафіяльних зборів». Прохання може бути як письмовим так і усним, але прийняття рішення Парафіяльних зборів про включення особи до їх складу є обов`язковим.
Із викладеного слід зробити висновок про те, що у дійсності релігійні громади УПЦ мають фіксоване членство, але воно не завжди відображається у якомусь єдиному документі, такому як список або реєстр. Але це не означає, що релігійна громада не знає хто є її членами або що відсутні ознаки, за якими ці члени можуть бути чітко визначені.
Зокрема, відповідно до статутів релігійних громад УПЦ (у старій або новій редакції) до складу Парафіяльних зборів (релігійної громади) належать особи, які:
1. досягли 18-річного віку;
2. визнають обов`язковість Статуту про управління УПЦ;
3. регулярно беруть участь у богослужінні;
4. сповідуються та причащаються;
5. перебувають у канонічному послухові;
6. не перебувають під забороною або церковним судом.
Зазначені вище 6 пунктів є критеріями або умовами членства у релігійній організації.
Суттєвим є також і момент, із якого особа набуває право голосувати – з моменту прийняття особи до складу зборів на підставі її усного або письмового прохання, незалежно від часу цього рішення.
Таким чином особа може набувати право голосувати у будь-яких зборах, які вирішують долю храму лише за наявності у неї статусу члену Парафіяльних зборів. Інші документи: опитування, протоколи інших зборів, тощо – умовно назвемо їх «документи прикриття злочину» – є незаконними.
Таким чином для запобігання втрати юридичного контролю над парафією суттєвим моментом є визначення точного складу релігійної громади та її членів.
Для того щоб уникнути спірних ситуацій у релігійної громади існує єдиний вихід – провести парафіяльні збори і визначити письмово, хто на даний час є дійсним членом релігійної громади із правом голосу. Цей протокол рекомендується надіслати державним органам, відповідальним за вчинення реєстраційних дій відносно статуту та єдиного державного реєстру (зразки документів доступні за посиланням у кінці цієї статті).
Чи може особа втратити членство у релігійній громаді?
Так, фактично якщо особа не відповідає критеріям членства, викладеним вище, тобто наприклад перестає визнавати для себе обов’язковість статуту УПЦ або перестає перебувати у канонічному послуху настоятеля, або вчиняє дії, що суперечать інтересам громади – то такі дії призводять до втрати особою членства у парафії і вона не може голосувати на зборах.
Отже які юридичні дії слід вчиняти для запобігання захопленню храму?
По-перше, парафіям слід визначити, хто персонально має право голосувати по питаннях, які стосуються життя парафії – тобто хто входить до складу Парафіяльних зборів. Для цього слід зібрати у будь-яку зручну дату Парафіяльні збори та прийняти на них рішення про те, що на дату проведення зборів до складу Парафії прийнято наступних осіб: «ПІБ…» – і вказати їх перелік. При цьому не слід забувати і про Настоятеля, адже формально він теж потребує прийняття до складу членів Парафіяльних зборів, якщо в статуті немає окремої норми про те, що він є членом Парафіяльних зборів за посадою. Слід пам`ятати, що цей протокол, як і інші протоколи Парафіяльних зборів повинен затверджуватись правлячим архієреєм. Така норма передбачена пунктом 14 розділу VIII.Г Статуту про управління УПЦ. Протокол повинен бути підписаний настоятелем, секретарем та п`ятьма членами зборів, які попередньо повинні бути обрані для такого підписання (згідно із пунктом 12 розділу VIII.Г Статуту про управління УПЦ)
По-друге – Парафіяльні збори повинні бути проведені за участю реальних членів релігійної громади, яких визначає Настоятель самостійно або спільно із Парафіяльною радою. Також Парафіяльні збори можуть бути скликані представником єпархіального архієрея. (пункт 7 розділу VIII.Г). Ми не рекомендуємо залучати до участі у таких зборах сторонніх осіб, у тому числі голів сільських рад та представників влади (за виключенням випадку коли вони є реальними членами релігійної громади). Слід пам`ятати, що представники державної влади не мають права вимагати своєї присутності на цих зборах та не мають права вимагати посвідчення справжності підпису на них нотаріусом або іншими особами.
По-третє – ми рекомендуємо, щоб протокол Парафіяльних зборів залишався у розпорядженні релігійної громади та не передавався іншим особам, за виключенням випадку, якщо цей документ витребовується державними органами на підставі письмового запиту. Якщо ж конфлікт вже розпочався і на розгляд державних органів вже надійшов рейдерський пакет документів про «перехід громади» – слід забезпечити, щоб юрист, який представляє інтереси релігійної громади направив текст цього протоколу із роз`яснювальними листами на адресу таких державних органів. Але у випадку якщо до державного органу починають надходити різні комплекти документів від різних осіб – слід проводити перемовини із органами влади и розглядати необхідність застосовувати судову процедуру захисту.
Чи не суперечить завчасне оформлення протоколу про членство в парафії твердженню про те, що в релігійних громадах УПЦ не існує фіксованого членства?
Дійсно, бувають випадки, коли різні особи, у тому числі деякі державні службовці намагаються нав`язати віруючим думку про те, що в релігійних громадах УПЦ нібито не існує фіксованого членства. Така думка вигідна рейдерам і не відповідає чинному законодавству України, адже ніде не передбачено, що таке «фіксоване» або «нефіксоване» членство. Ці слова взагалі не є юридичною термінологією та не повинні застосовуватись у правовому полі. Релігійна громада має право здійснювати будь-які дії які передбачені її статутом і які не заборонені чинним законодавством. Статути релігійних громад УПЦ надають Парафіяльним зборам право приймати нових членів до складу парафії та не забороняють визначати, які саме особи відповідають критеріям членства у парафії не певний момент (тобто які особи регулярно відвідують Богослужіння та приймають участь у Таінствах). Таким чином парафіяльні збори на певну дату констатують, що певні фізичні особи відповідають необхідним умовам членства у парафіяльних зборах (та релігійній громаді) і мають право голосу по питаннях, що стосуються релігійного життя парафії.
Чи доцільно вносити зміни у статут релігійної громади щоб більш забезпечити інтереси парафії?
Так, такі зміни доцільні, але із огляду на відношення державних органів влади до конфесії УПЦ не завжди і не у всіх областях такі зміни можуть бути внесені у розумні терміни. У випадку якщо влада політично не зацікавлена у захисті парафії і створює сприятливі умови для рейдерства – такі зміни будуть блокуватись і громада вимушена буде звертатись до суду. Але звичайно, більш чітке регулювання у статутах питань порядку прийняття до складу парафії, введення додаткового кворуму голосування по питаннях зміни конфесії, включення норми про нотаріальне посвідчення протоколу (у випадку врегулювання питання про персональне членство) – в інтересах парафії.
Чи існує у релігійної організації обов’язок перереєстровувати або вносити зміни та доповнення у статути згідно із законом 4128-д або 5309?
Закон №4128-д у своїх перехідних положеннях встановлює обов’язок релігійних організацій привести у відповідність із цим законом свої статути. Буквально це означає, що якщо релігійна організація має статут, який суперечить закону, – то тоді необхідно ухвалити рішенням парафіяльних зборів новий текст закону. Із цього моменту можна вважати, що статут приведений у відповідність із законом. Закон 4128-д не встановлює терміну на подання для державної реєстрації нового ухваленого статуту, тому не буде жодного порушення, якщо релігійна організація буде здійснювати свою діяльність на підставі старого статуту, маючи на руках новий, але поки не зареєстрований статут.
Що стосується закону №5309, то дійсно, він містить норму про те, що у випадку нездійснення релігійною організацією реєстрації нової назви, – статут релігійної організації може втратити силу, але лише в частині найменування релігійної організації. Слід зазначити, що це положення є неконституційним та суперечить нормам міжнародного права, тому що релігійну організацію не можна примусити змінити вже існуюче найменування. Тому релігійним організаціям у випадку отримання вимог від органів державної влади щодо зміни найменування слід звертатись до суду. Також слід пам’ятати про те, що навіть після «втрати сили» статуту у частині його назви – релігійна організація залишається юридичною особою із усім обсягом прав та обов’язків, у тому числі релігійна організація не втрачає прав на будівлі та інше майно.
Що ще слід робити віруючим для того щоб запобігти захопленню храмів?
Як показує практика, для того щоб запобігти захопленню храмів, – слід звертати увагу на початок негативного пропагування в селі або місті проти релігійної парафії УПЦ. Вкрай рідко захоплення відбуваються несподівано, тому що рейдери намагаються підбурити місцеве населення та готують проведення різноманітних зборів, проводять опитування, тощо. Отже у релігійної громади є час для того, щоб не довести ситуацію навіть до розгляду питання належності храму рейдерськими зборами. Для цього слід включатись у перемовини із мешканцями населеного пункту, де проводиться підготовка до захоплення та пояснювати свою позицію. Враховуючи те, що рейдери використовують псевдо-патріотичні лозунги та необгрунтовані звинувачення по відношенню до УПЦ – слід надавати людям відповіді відповідно до офіційних позиції Української Православної Церкви. Зазвичай, якщо релігійна громада та настоятель за підтримки єпархії розвінчують міфи, які розповсюджують рейдери – то захоплення не відбувається, адже люди розуміють на якому боці правда.
Олег Денисов,
голова НГО «Суспільний правозахист» – міжнародної правозахисної організації
зі спеціальним консультативним статусом при Економічній і соціальні раді ООН
Проект протоколу Парафіяльних зборів про визначення персонального складу членів релігійної громади та прийняття нових членів можна замовити через спеціальну форму на сайті Protiktor.com (внизу сторінки).
Рекомендації правозахисника Олега Денисова у зв’язку із прийняттям законів №4128-д і №5309
Часть 2. Работа с правоохранительной системой
Рекомендации по правовой защите православных общин. Часть 3
Формы защиты при нарушениях прав верующих
Читайте также: Как спасти храм от захвата. Практические советы от главы Юротдела УПЦ
Количество просмотров: 2264
Эта запись также доступна на: Украинский
