Господь попустив нам сьогодні своєрідний екзамен нашої віри – протоієрей Всеволод Рибчинський
Протоієрей Всеволод Рибчинский – старіший клірик Києва, настоятель і будівничий храмового комплексу Свято-Ольгінського собору, досвідчений духівник і пастир, починав свій шлях до Бога в часи хрущовський гонінь, будучи радянським інженером-будівельником, таємно відвідував Свято-Макарівський храм на Татарці, духовно окормлювався у відомого протоієрея Георгія Єдлінського (+1988), сина священомученика Михайла Єдлінського (+1937).
Отець Всеволод погодився відповісти на запитання редакції сайту Київської Митрополії.
– Христос воскрес, отець Всеволод! Сьогодні Свято-Ольгинський храмовий комплекс очолюваної Вами парафії зачинено через карантин. Подібні засоби санітарної безпеки практично впроваджено на всіх парафіях Києва, яких сьогодні понад 200. Але, не дивлячись на застереження лікарів, тривожну статистику захворювань на коронавірус COVID-19, можна почути чимало нарікань від віруючих, які вважають такі заходи застереження невиправданими. Що ви, як старіший настоятель Києва, скажете з цього приводу?
– Скажу так, як пояснював щодо цього наш Предстоятель Блаженніший Митрополит Онуфрій, який закликав паству Української Православної Церкви дотримуватись усіх санітарних норм на період карантину. Але при цьому не панікувати, не дорікати і не роптати.
– Змирятися?
– Саме так. В основу християнського вчення покладено смирення, Христос сказав: «Научитесь от Меня, ибо Я смирен и кроток сердцем» (Мф.11,29). Без смирення людина втрачає благодать, вона не може бути лагідною, спокійною, радісною, слухняною. Я пригадую 70-ті роки, коли я проходив ази воцерковлення у Макарівській церкві на Татарці, настоятелем якої був протоієрей Георгій Єдлінський (+1988), син священномученика Михаїла Єдлінського (+1937). Я, радянський інженер-будівельник, таємно відвідував богослужіння, бо скрізь пильнувало КДБ, і якщо б мене зафіксували у храмі, на роботі могли б бути великі неприємності, аж до звільнення. І нас, молодих людей з вищою освітою, на Татарці в храмі було чимало, які таємно сповідували християнство. Діючі храми у Києві можна було по пальцях перерахувати. І я вам скажу, віруючі дуже цінували цю можливість, ризикуючи підпасти під переслідування влади, брали участь у богослужіннях, сповідалися і причащалися Святих Христових Таїн. Ми ретельно і довго готувались до Причастя, не так, як зараз – прийшов, посповідався, причастився і пішов… То була велика подія у духовному житті!
То ж зараз у нас у всіх є можливість, перебуваючи вдома на карантині, добре подумати, чи гідно ми готувались до зустрічі з Богом у храмі, чи цінували ми можливість регулярної сповіді і Причастя, можливість приводити до храму дітей, відвідувати Недільну школу, брати участь у різноманітних позаслужбових заходах, їздити у паломництво по всьому світові тощо?
Господь попустив нам сьогодні пройти своєрідний екзамен нашої віри, нашого ставлення до церковного життя, і дає можливість перегляду наших християнських особових чеснот. Треба всім набратися терпіння і почекати, коли епідемія піде на спад, і коли буде можливість знову відвідувати богослужіння.
– Батюшка, а якщо людині конче необхідно сповідатися і причаститися?
– Для цього при храмах є чергові священики. Адже і у нас літургія відбувається на відміну від щоденної, як було до карантину, а тепер раз на тиждень при порожньому храмі. Слухати її можна на подвір’ї, дотримуючись санітарних норм. І можна взяти участь у таїнствах. Так само священик може відвідати хворих, якщо в цьому є необхідність. Але повторюю – краще витримати період карантину, не ризикуючи бути носієм коронавірусу.
– Що б Ви сказали самим завзятим критикам карантину?
– Я б побажав, щоб Господь їх напоумив. До революції люди причащалися раз на рік, або ж самі ревносні – лише на двунадесяті свята. Нехай перечитають житія святих, які жили у пустелях і кожне Причастя Святих Христових Таїн для них була величезна, а не буденна подія. Марія Єгипетська за 43 роки подвигу лише один раз причастилася перед смертю. Господь не буде питати нас, скільки і як часто ми приступали до Чаші, але спитає, з яким серцем ми приходили до Нього. Чи була у нас любов, лагідність, смирення, терпіння, жертовність, милосердя, простота і чесність? Ось, про що нам всім треба сьогодні думати, про що молитися. Нехай всіх береже Господь, подає нам терпіння, любов і віру. Амінь.
З протоієреєм Всеволодом Рибчинським
спілкувався диякон Сергій Герук
Количество просмотров: 120
Цей запис також доступний на: Russian
