Єпископ Антоній звершив Літургію в престольне свято собору на честь Нерукотворного образу Спасителя м. Корсунь-Шевченківський
29 серпня 2023 р., у свято перенесення з Едесси до Константинополя Нерукотворного Образу Господа Іісуса Христа, з благословення митрополита Черкаського і Канівського Феодосія, вікарій Черкаської єпархії єпископ Корсунь-Шевченківський Антоній звершив Літургію в престольне свято собору титулярного міста. Перед входом до храму архієрея тепло і гостинно зустріла православна молодь Корсуня.
Єпископу Антонію співслужили секретар Черкаської єпархії протоієрей Василій Вознюк, благочинний Корсунь-Шевченківського округу і настоятель собору протоієрей Іоанн Налапко, благочинний Шполянського округу протоієрей Володимир Скрипничук, духовенство Корсунь-Шевченківського благочиння і гості у священному сані.
На Літургії молилася настоятелька Спасо-Преображенського Стеблівського жіночого монастиря ігуменія Манефа.
На богослужінні було піднесено молитву за Церкву, що потерпає від гонінь.
На завершення Літургії було звершено святковий Хресний хід навколо собору, після якого було відслужено молебень перед Нерукотворним образом Спасителя. Після спільної молитви єпископ Антоній виголосив проповідь і привітав парафіян Корсунь-Шевченківського собору з престольним торжеством. Владика зазначив, що незважаючи на скорботний час, Господь завжди посилає вірянам приводи для радості в дні церковних свят.
Архієрей розповів історію виникнення Нерукотворного Образа Господнього. Він також зачитав переклади стародавніх листів сирійського князя Авгаря до Спасителя з проханням про зцілення від хвороби і відповідь Христа на цей лист з переконанням про швидке одужання правителя. Ці листи здавна читали в храмах на свята на честь Нерукотворного Образа Спасителя. З них християни вчилися як правильно, у простоті та смиренні, звертатися до Бога у скорботах і потребах.
На думку архіпастиря, сердечна простота – це якість, яку багато християн, на жаль, втратили. Святитель Миколай Сербський писав про те, що перші люди знали мало, але багато чого розуміли; потім вони стали знати більше, але розуміти менше; а люди, які живуть наприкінці часів, знатимуть майже все, але нічого не розумітимуть.
“Зараз ми живемо саме в такі часи”, – вважає владика Антоній. – “Ми володіємо безліччю знань, але при цьому намагаємося підлаштувати навколишній світ під себе. Маючи своє розуміння про добро і зло, люди починають вбивати один одного і жити у світі через це стає страшно і моторошно”.
Архіпастир переконаний, що тільки в Лику Спасителя, у глибині Його погляду людина може знайти відповіді на свої очікування. “Господь являється нам не в стихійних лихах, а в ледь відчутному подиху вітру, за яким хоче піти віруюче серце”, – нагадав пастві Одкровення Бога пророкові Іллі єпископ Антоній.
***
Переказ свідчить, що за часів проповіді Спасителя в сирійському місті Едесі правив князь Авгар. Він був уражений по всьому тілу проказою. Чутки про великі чудеса, які творив Господь, поширилися Сирією і дійшли до Авгаря. Він увірував у Сина Божого і написав листа з проханням прийти і зцілити його. З цим листом правитель послав до Палестини свого живописця Ананію, доручивши йому написати зображення Божественного Учителя.
Ананія прийшов до Єрусалима і побачив Господа, оточеного народом. Він не міг підійти до Нього через велике скупчення людей, які слухали проповідь Спасителя. Тоді він став на високому камені і спробував здалеку написати образ Господа Іісуса Христа, але це йому ніяк не вдавалося. Спаситель Сам покликав його і передав для Авгаря короткий лист, у якому, догодивши вірі правителя, обіцяв надіслати Свого учня для зцілення від прокази і дав настанови до спасіння. Потім Господь попросив принести воду й убрус (рушник). Він умив обличчя, витер його убрусом, і на ньому відбився Його Божественний Лик.
Убрус і лист Спасителя Ананія приніс в Едессу. З благоговінням прийняв Авгар святиню і отримав зцілення; лише мала частина слідів страшної хвороби залишалася на його обличчі до приходу обіцяного Господом учня. Ним був апостол від 70-ти святий Фаддей, який проповідував Євангеліє і хрестив увірувавшого Авгаря і всіх жителів Едесси. Написавши на Нерукотворному Образі слова “Христе Боже, всякий, хто сподівається на Тебе, не посоромиться”, Авгар прикрасив його і встановив у ніші над міськими воротами.
944 року імператор Костянтин Багрянородний забажав перенести Образ у тогочасну столицю Православ’я і викупив його в еміра – правителя міста Едесси. З великими почестями Нерукотворний Образ Спасителя і той лист, який Він написав Авгарю, були перенесені духовенством до Константинополя.
Свято на честь перенесення Нерукотворного Образа Спасителя в народі називають третім Спасом або “Спасом на полотні”. Особливе шанування цього свята в Церкві виразилося в іконописанні: ікона Нерукотворного Образа є однією з найпоширеніших у церковному побуті.
Пресслужба Черкаської єпархії УПЦ
Количество просмотров: 128
Цей запис також доступний на: Russian