КОМУ ПОТРІБНА РЕЛІГІЙНА ВІЙНА В ЧЕРКАСАХ? (+ВІДЕО)

Поки віруючі с.Хутори молилися в своєму храмі, з ініціативи заїзжого ПЦУ-капелана в приміщенні клубу їх намагалися «добровільно» перевести у розкол.

7 серпня, Неділя 8-а по Пятидесятниці, була звичною неділею в житті віруючих релігійної громади на часть Іоанна Хрестителя Української Православної Церкви в с.Хутори під Черкасами. Як зазвичай, відбувалася урочиста воскресна Божественна Літургія, сповідь, Причастя, хресний хід. Разом зі своїми багаточисельними духовними чадами, парафіянами, служив настоятель храму протоієрей Олег Капітонов, людина, яку поважають не тільки на Хуторах, але і у всіх Черкасах. Адже саме він, убілений сивиною священник та духівник тисяч людей, протягом 25 років щоденною кропіткою працею будував храмовий комплекс Іоанна Хрестителя та ще два храми (у військовій частині та пенітенціарному закладі міста), оформлював необхідні документи, вів паству до Бога, проповідуючи Євангеліє, звершуючи таїнства. Сьогодні, в недільний день, на Хуторах разом з о.Олегом очолював службу Божу благочинний Черкас протоієрей Сергій Чумак, який промовив проникливу і глибоку проповідь для парафіян, яка торкнулася глибини сердець пастви.

Все було б в цей недільний день як завжди, якщо б не одна подія, яка відбувалася сьогодні в тому ж селі Хутори, паралельно з церковною службою.
У сільському клубі з ініціативи заїзжого з Черкас молодого ПЦУ-капелана Володимира Педька намагалися організувати «добровільний» перехід тих самих віруючих у структуру ПЦУ. Але як можна зібрати в клубі релігійну громаду, яка в цей же час молиться в храмі? Ніяк. А, отже, треба вдаватися до підлогу та маніпуляцій. Назойливим обходом будинків напередодні, листівками та оголошеннями на клубне дійство вдалося заманити близько сотні людей, які, як бачимо, і в недільний день до храму не ходять, а значить і до релігійної громади не належать. І от, маніпулюючи цими людьми, в сільському клубі «переводили одноголосно» у розкол релігійну громаду, яка була в той самий час на Літургії в своєму храмі та не мала до сходки в клубі ніякого відношення. Звісно ж, «переводили» разом з храмовим комплексом. А навіщо десятиліттями будувати храм та посивіти на будівництві? Навіщо по крупицям навертати паству до Христа всім своїм життям зранку до вечора кожен день? Якщо можна отак – побачити красивий храм, приїхати в чуже село, провести у клубі галасливі збори, і все – «в дамках».

А саме небезпечне, що організаторам незаконної сходки, без різниці, що це може порушити міжконфесійний мир в Черкасах. Мир крихкий, але дуже важливий. Мир, який навчилися цінити і шанувати в нашому місті представники всіх конфесій. Адже всі ми знаємо – хто сіє вітер, той пожне бурю. А для віруючих людей Черкащини немає зараз нічого більш жаданого, ніж мир. В тому числі мир релігійний. Та не задумуються про це ті, хто на нашій спокійній землі намагається посіяти вітер…
І питання зараз не стільки до Володимира Педька, людини молодої та без життєвого досвіду, а питання до тих людей, які дають «зелене світло» на таке розпалювання релігійгої ворожнечі в мирному регіоні. Чи ви теж не розумієте, що творите?

Але «Бог осміяним не буває» (Гал. 6, 7). І допоки в Україні діє Конституція, право та порядок, допоки функціонує правова система та захист релігійної свободи та приватної власності, релігійна громада на честь Іоанна Хрестителя Української Православної Церкви в Хуторах під Черкасами буде відстоювати своє право на існування та на збудований своїми силами храм до кінця, не зважаючи на залякування та незаконні дії з боку заїзжих «церковних» рейдерів.