Архієпископ Феодосій: Спасатися без величних храмів можна, без таїнств – ні
Спасіння людини не в храмі, а в таїнствах Церкви, вважає вікарій Київської Митрополії архієпископ Боярський Феодосій (Снігірьов). Про це ієрарх розповів в інтерв’ю порталу Православие.ru.
«Зараз в Церкві активізувалася богословська полеміка на цю тему: можна чи не можна жити без храму? – зазначив владика Феодосій. – Відразу скажу, що може прийти час, коли хочеться – не хочеться, а доведеться жити без храмів, як жили без храмів покоління перших трьох століть християн. Дай Бог нам з вами до цього часу не дожити. Але наше завдання, сучасних православних, – продумати і розробити форми життя Церкви в будь-яких умовах, навіть тоді, коли у нас наші храми віднімуть. Адже рано чи пізно цей час може настати».
За його словами, «жити і спасатися без величних храмів – можна. Жити і спасатися без благодаті таїнств – не можна».
«Цінність православного храму саме в тому, що тут виливається в життя людини благодать таїнств, – пояснив він. – Але таїнства можуть відбуватися і поза стінами храму. А храм може стояти без здійснюваних таїнств, знекровлений і позбавлений свого призначення і сенсу. Як, наприклад, Свята Софія в Стамбулі. Тобто не в храмі спасіння людини, а в таїнствах Церкви. Може прийти час (давайте чесно та осмислено вникати в слова Апокаліпсису), коли наших храмів у нас не буде. Що тоді? Духовне життя повинно зупинитися? Таїнства повинні перестати відбуватися? Звичайно, ні. І наше завдання – вже зараз подумати, як жити в цих умовах. До цього нас спонукала світова пандемія».
На думку ієрарха, пандемія і закриті через неї храми повинні «спонукати нас терміново і системно почати розробляти альтернативні способи участі вірних в благодатних таїнствах Церкви».
Зокрема, він не виключив можливість Сповіді за допомогою засобів сучасної комунікації: «Більш того, в умовах життя, в яких Церква опинилася зараз, під час пандемії, цей спосіб Сповіді навіть може стати основним».
«Але така або інша зміна форми здійснення таїнства, безумовно, повинна бути розглянута і благословенна соборним розумом, – підкреслив владика. – Це не повинно бути особистим рішенням когось із духівників або ієрархів. Говорячи загалом, дистанційно не можуть звершуватися таїнства або обряди, що вимагають особистого контакту або участі речовини в таїнстві. А ось Сповідь в цьому ряду – виняток. І це виключення неодноразово мало місце в духовному житті православних християн ХХ століття».
Відносно Причастя Церкви, можливо, доведеться звернутися до практики причащання запасними Дарами, що існувала з перших століть християнства.
«Якщо з настанням лихоліття (есхатологічних гонінь, пандемії, радіаційного зараження) наша Церква буде змушена повернутися до цієї практики, то давати вдома запасні Дари можна буде тільки тим вірним, в церковності яких не буде сумнівів. У кожного духівника в такий час повинні будуть бути свої списки членів Церкви, і “захожани” в такі списки не ввійдуть», – підкреслив він, додавши, що потрібно продумати форму передачі й зберігання Святих Дарів мирянами, «так само, як і зараз обмірковують і пропонуються форми передачі Дарів помираючим в інфекційних лікарнях віруючим, куди не допускають священників».
Количество просмотров: 85
Цей запис також доступний на: Russian
