Історичну гробницю з частиною мощей св.прпмч. Макарія передано з Черкас до Макаріївського собору Полтави (+ВІДЕО)

29 грудня 2022 р. в Архангело-Михайлівському кафедральному соборі м.Черкаси відбулося освячення гробниці-мощевика з частиною мощей прп.Макарія Канівського. Чин освячення звершив митрополит Черкаський і Канівський Феодосій у співслужінні міського духовенства. Після богослужіння архієрей звернувся до богомольців зі словом, у якому пояснив значення цієї події. Зокрема, архіпастир зазначив, що освячена гробниця є відреставрованою кришкою від раки святого Макарія, в якій його нетлінне тіло спочивало в Черкасах протягом другої половини ХХ століття, аж до виготовлення нової металевої раки. Її буде передано на постійне зберігання до Свято-Макаріївського кафедрального собору м.Полтави – місця особливого шанування преподобномученика.

Після освячення гробниці-мощевика, святиня сонмом духовенства і віруючих черкащан була урочисто відправлена до Полтави.

Наступного дня, 30 грудня, гробницю-мощевик доправив митрополит Феодосій до м.Полтави. У Хрестовоздвиженському монастирі святиню урочисто зустріли керуючий Полтавською єпархією митрополит Полтавський і Миргородський Филип з духовенством єпархії та численними парафіянами.

Потім було звершено Божественну літургію, приурочену 21-й річниці архієрейської хіротонії керуючого Полтавською єпархією. Богослужіння очолив митрополит Полтавський і Миргородський Филип у співслужінні митрополита Черкаського і Канівського Феодосія та духовенства Полтавської єпархії.

Наприкінці богослужіння у своєму слові митрополит Феодосій відзначив унікальність сьогоднішньої події перенесення гробниці з частиною мощей прпмч.Макарія Канівського до кафедрального собору Полтави, освяченого на його честь, і адресував митрополиту Филипу теплі слова привітання з нагоди річниці його висвячення в сан єпископа. Також митрополит Феодосій підніс у дар керуючому Полтавською єпархією копію прижиттєвого портрета святого Макарія з часткою його нетлінних мощей. Зі свого боку, владика Филип подарував владиці Феодосію ікону Пресвятої Богородиці з дарчим написом.

Усі, хто молився на Літургії, отримали в дар привезені з м.Черкаси святині-філахто – частинки облачення прпмч.Макарія.

***

З 1962 року і донині кафедральним собором Полтавської єпархії є Свято-Макаріївський храм.
На початку ХХ століття ніхто не міг навіть уявити, що невелика парафіяльна Макаріївська церква на околиці, названій Береківкою, колись стане головним кафедральним собором.
Головним меценатом будівництва церкви був полтавський купець другої гільдії Л. В. Колесников і його дружина Анастасія Іванівна. Достовірно відомо, що на їхні кошти було також споруджено храм на честь Святої Трійці на Сінній площі, в якому ці знамениті полтавці й були поховані.
Великі кошти благочестиве сімейство залишило, згідно із заповітом, і для зведення Макаріївської церкви, яку побудували 1903 року, через два роки після смерті благодійника. 1904 року храм освятив Преосвященний Іларіон, єпископ Полтавський і Переяславський, на честь преподобномученика Макарія, Переяславського, Овруцького і Канівського чудотворця.
Згідно з пророцтвом Христа ради юродивого Кузьми Івашина з Горбанівки, який жив у 20-х роках минулого століття, Макаріївська церква в незмінному вигляді повинна вистояти у важкі часи усіляких диявольських спокус і чвар та зустріти Спасителя в години Його Другого Пришестя.
Саме цей блаженний пророкував митрополиту Григорію (Лісовському), що Макаріївський храм з часом стане кафедральним, оскільки всі інші церкви міста будуть знищені. Це пророцтво пояснює те велике здивування, яке викликав духовний заповіт митрополита Григорія – поховати його не поблизу центрального на той час Успенського собору, а під вівтарем Макаріївської церкви.
У 30-х роках, коли на всіх уцілілих храмах міста висіли “безбожні замки”, Макаріївська церква діяла. Але в ній часто змінювалися священнослужителі, оскільки як “вороги народу” час від часу безслідно зникали.
У Велику П’ятницю 1937 року ієромонах Єфрем служив при винесенні Святої Плащаниці і готувався зустріти разом із парафіянами Велику Суботу. Але цьому завадив арешт священика. А тому тяжкою тишею зустріла Полтава Великодні Свята того страшного року. Уперше за всю багатовікову історію міста в ньому мовчали дзвони. У Великодню ніч паски не освячували, парафіяни розійшлися по домівках.
Влада сам храм не відбирала, а тільки лицемірила: “знайдіть священика – і будете служити”. Ключі від храму були у старости.
Трохи пізніше призначили священика з Харкова, який прослужив від свята Вознесіння Господнього близько місяця. Пізніше Макаріївську церкву знову було закрито. У 1938 році на свято Хрещення Господнього дзвони задзвонили, але тривало це недовго – лише місяць. Потім – знову тиша. Ще пізніше храм перетворили на цукровий склад, але, на щастя, це йому не зашкодило, оскільки мішки лежали на підлозі.
Храм знову відкрився у вересні 1941 року під час окупації. А 14 жовтня, на свято Покрову Божої Матері, після тривалої, майже дворічної, перерви, відбулося перше довгоочікуване святкове богослужіння.
Хвиля храмових руйнувань за часів так званої “хрущовської відлиги” оминула Макаріївську церкву стороною, – навпаки, після знесення 1962 року Преображенського собору вона отримує статус кафедрального храму. Кілька реставрацій не змінили первісного вигляду церкви. Ні стихії, ні людська несправедливість не змогли йому нашкодити.