Інтерв’ю архієпископа Черкаського і Канівського Феодосія виданню «Нова Доба» про Великий піст
Про підготовку до посту, його важливість та значення розповів архієпископ Черкаський і Канівський Феодосій в інтерв’ю журналістам «Нова Доба».
Владико, чому цей піст називається «Великим»?
– По-перше, він називається Великим через свою тривалість. У практиці Православної Церкви це найдовший постовий період, він триває сім тижнів: сорок основних днів посту і Страсний тиждень. По-друге – це єдиний з усіх багатоденних постів, який має прямі підстави не тільки в Святому Письмі, але і в самому земному житті Спасителя: сорок днів Господь Іісус Христос постив в пустелі. Тому Великий піст називається ще Чотиридесятницею (від церковнослов’янського слова «чотиридесять», значить – «сорок»). І, нарешті, Великим це пост названий і тому, що він випереджає, підготовляє нас до гідної зустрічі самого Великого православного свята – Пасхи Христової.
У чому полягає його суть?
– Піст – це праця, добровільна відмова від багатьох речей, які приносять радість і задоволення нашому тілу й душі. Але, на жаль, ці задоволення, окрім приємних моментів, несуть в собі руйнівну силу для нас. Це як солодке для людини: смачно, але шкідливо для зубів і всього організму. Тому Церква встановила тривалий піст, щоб людина як слід змогла попрацювати над собою.
Зверніть увагу: з першими весняними днями рекламні щити наших міст заповнюються закликом приводити в порядок своє тіло, тренувати його до літа, до відпустки. Церква ж, напередодні Світлого Христового Воскресіння – Великодня, закликає підготувати свою душу до свята, привести її в порядок: потренувати своє серце, очистити совість, примиритися з усіма, налагодити стосунки в родині та на роботі, покаятися в своїх гріхах, з’єднатися в Причасті з Богом і стати іншою людиною, кращою, ніж була раніше. Це досягається працею посту, молитви, стриманості, сповіді та Причастя. У цьому і полягає основний сенс православного посту.
Великий піст найдовший і складається з декількох етапів. Що вони означають?
– У будь-якій справі – науці, придбанні професійного досвіду, навчанні – потрібна поступовість. Це також стосується і внутрішнього, духовного життя людини. Тому задовго, за чотири тижні до початку Великого посту, Церква послідовно, на недільних службах, починає готувати вірян до посту. Церковний устав пропонує читати на службі Євангельські уривки, які говорять про покаяння, про милосердя Боже, про неминучість для кожного смерті й участі в Страшному Суді, про необхідність взаємного прощення. Ці поняття – основи духовного життя, фундамент, без якого не можна буде побудувати міцну духовну будівлю під час Великого посту. А потім, під час посту, Церква веде нас як би по сходах, вгору, по семи східцях. Кожна з семи неділь Великим постом має свою назву і духовний сенс, який розкривається особливими піснеспівами, читаннями, чинами, які бувають тільки раз на рік.
Є частина людей, які стереотипно вважають піст дієтою. Можете пояснити, у чому відмінність?
– Насамперед, відмінність поста і дієти полягає в кінцевому результаті, підсумку того й іншого. Іншими словами, у меті застосування. Адже і пост, і дієта, це, скажімо так, інструмент для досягнення певного результату. Кінцевий результат дієти – втрата зайвої ваги, нормалізація медичних показників. Але все це стосується тіла людини. Пост – це теж стриманість у їжі, але із зовсім іншою метою. Справа в тому, що ґрунтовна стриманість у їжі та розвагах дуже скоро народжує в людині тонкість душі й тіла, витончує мембрану між тілесним і духовним в людині, видимим і невидимим світом. Віряни про це добре знають.
Як скористатися цією витонченістю почуттів і думок? Саме в такому стані людині легшає молитися, вона більш уважна до голосу совісті і рухам душі, вона «витончена». Але в цьому одночасно полягає і небезпека: якщо цей процес пустити на самоплив, то піст може перетворитися на суцільне роздратування для постника. Якщо тонкість душі і тіла, що утворилися, не наповнити духовним, позитивним змістом (молитвою, духовним читанням, відвідуванням богослужінь, виконанням заповідей, Причастям), то дуже скоро наші пристрасті (емоції) можуть стати абсолютно непідконтрольними нам, хлинуть назовні, і почнуть руйнівний процес нас та близьких. Тому для нас, вірян, піст – це, звичайно, не просто стриманість в їжі. Це особливий стан душі й тіла, боротьба з собою. Це час, коли за допомогою утримання від смачної і ситної їжі, від розваг, від плотських і душевних задоволень, після відвідування тривалих богослужінь у храмі, частої сповіді й Причастя, людина не на словах, а й у справах починає розуміти, що вона істота двоскладова: складається не тільки з тіла, але і з душі. Її духовне життя в цей період набуває повноти, насиченості, стикається з невидимим, але таким же реальним духовним світом, що оточує нас.
Яка має бути підготовка перед постуванням і яким проходження самого поста?
– Основна підготовка повинна полягати в рішучості. Головне з мужністю і довірою досвіду Православної Церкви, з надією на Бога зважитися пройти цей, хоча і важкий, але воістину благодатний шлях. А запитання і нерозуміння, що виникають, треба навчитися вирішувати зі священиком, з духівником. Адже він на власному досвіді знає, як правильно налаштуватися на піст і звершити його з користю.
Узагалі, Великий піст можна порівняти із засобом пересування по духовному життю, який нас прискорює в русі на 40 днів. Великий піст можна порівняти з таким собі «духовним автомобілем» для вірян. Автомобіль – це дуже корисна річ, на ньому можна швидко і зручно рухатися до мети. Але водночас треба дотримуватися кількох дуже важливих умов: людина повинна вміти керувати машиною, знати правила дорожнього руху, та мати карту подорожі. Тоді вона дуже швидко, без проблем досягне пункту призначення. А якщо ми не вміємо управляти транспортом, якщо ми не знаємо правил дорожнього руху і маршруту, не розуміємо на які педалі тиснути і за які важелі тягнути, то ми дуже скоро можемо потрапити в аварію, покалічити себе та інших учасників руху. Так буває на звичайній дорозі. Але точно так само буває і з практикою Великого посту. Приступаючи до звершення Великого посту, так само необхідно знати правила «духовного руху». Потрібно мати уявлення про аскетичну здержливість, розуміти, в чому її сенс і призначення. Як з цим впоратися, на які духовні «педалі» натискати, а які приспускати, щоб вийшло рівно, і без надлому звершувати течію Великого посту. Необхідно добре розуміти, від чого берегтися, чого уникати в цьому тонкому стані духу, щоб не стати гнівливим і дратівливим, або знесиленим і зневіреним. Ігноруючи ці питання, або ставлячись до них легковажно, людина, яка постить, ризикує отримати шкоду замість користі: досягти свята Пасхи духовно розбитою, знесиленою, посвареною зі своїми близькими. І таке з деякими також трапляється. Для того, щоб цього не сталося, людині необхідний духовний «інструктор» – досвідчений духівник, священик, який допоможе уникнути пісних помилок, навчить правильно і з користю постити.
У чому полягає важливість молитви під час посту?
– Знаєте, є таке прислів’я: «Сите черево на науку не квапиться». До цих слів можна сміливо додати: «На науку та молитву не квапиться». А піст допомагає людині звільнитися від звичних кайданів плоті: тяжкості розуму, небажання займатися нічим серйозним та духовним. Людині, яка постить, стає набагато легше зосередитися на молитві, побачити свої гріхи. А це призводить її до покаяння та смирення. Тоді молитва очищує душу, привертає до неї мир Христовий, збагачує і освячує всю людину: її думки, розум і серце. Тому молитва Великим постом буває особливою. Кожен вірянин може і повинен отримати цей практичний досвід.
Під час посту люди себе в чомусь обмежують, але не завжди в них це виходить. Як порадите боротися із спокусами?
– Неможливо дати вичерпної поради на цю тему. Знаєте, в будь-якому спорті існує така особа як тренер. Це досвідчений наставник, він знає стан, можливості та перспективи своїх підопічних. Він враховує власний досвід, знання команди, а потім підбирає індивідуальну програму занять для кожного, щоб досягти максимального спортивного результату. До духовного життя також можна цілком застосувати цю аналогію тренерства і спортивного досвіду. У цьому випадку тренером має стати священик-духівник. Він повинен дізнатися та оцінити можливості, стан здоров’я, рівень духовного зростання того чи того парафіянина. Зі священиком і потрібно кожен раз радитися в усіх виникаючих спокусах і практичних запитаннях про піст. Це необхідно, щоб рівно, без зривів, на користь душі та тіла провести «спасительні» дні Великого посту.
Чому в піст не можна вживати певні продукти (м’ясо, рибу, молочні продукти)?
– Як ми вже говорили, людина істота двоскладова, яка складається з тіла і душі. Коли вона вживає ті продукти, що Ви перерахували, тіло пересичується зайвої енергією, стає дебелим, грубим, словом, – пересиченим. І тягне за собою душу, яка безпосередньо пов’язана з тілом двоскладовістю людського єства. Душа стає такою ж – пересиченою, дебелою, неповороткою.
«Сите черево на науку не квапиться». Саме важкі, не пісні продукти і справляють такий ефект. На противагу цьому, Великим постом Церква пропонує притримати тіло і, хоча б раз на рік, до ситості нагодувати душу. А чим живиться душа, за чим голодує, чого прагне? Вона насичується молитвою до Бога, очищенням совісті, покаянням серця, читанням Євангелія, причастям святих Христових Таїн. Ось її їжа. Ось чого вона прагне найбільше, хоча і не завжди це розуміє. Але тільки цим і може насититися душа людини, нічим іншим.
Посту можна дотримуватися з послабленням. В яких випадках священик може дати на це благословення?
– У кожному конкретному випадку духівник вирішує міру посту, виходячи з духовної користі та можливостей людини. Водночас, є загальноприйняті правила для послаблення посту, якими керується священик. Це різні медичні показання, вік, індивідуальні особливості життя кожної людини. Але на послаблення посту повинен дати благословення духівник.
Як повинні дотримуватися посту діти?
– На це питання немає однозначної відповіді. Знаю сім’ї, де діти починають постити з раннього віку разом з батьками і виростають міцними, здоровими людьми. В інших випадках, батьки починають залучати дітей до посту поступово, з дитячого садка, зі школи, спочатку обмежуючи їх лише в м’ясній їжі, а далі поступово вводячи уставні правила. Головне, щоб як в першому, так і в другому випадку, була позитивна духовна динаміка в житті дитини, без шкоди її здоров’ю.
Скажіть, як часто віряни повинні приходити в храм, якщо врахувати епідеміологічну ситуацію в країні?
– Настільки ж часто, наскільки часто повинна хвора людина звертатися до лікаря, приходити в поліклініку або лікарню. Настільки ж, наскільки голодний повинен йти в магазин за хлібом, а спраглий, взявши відра, йти до криниці.
Відвідування храму Божого, участь у церковних таїнствах – це внутрішня необхідність, потреба вірян. По-справжньому віруючі не можуть і тижня прожити без храму, без богослужіння, без сповіді й Причастя. І як доктори в лікарнях і поліклініках лікують тіло, і при цьому ні в кого не виникне навіть думки триматися подалі від лікарні, коли захворів, як раз навпаки; так і в періоди випробувань і скорботи люди тягнуться до Бога з проханням про допомогу. І цю допомогу отримують.
Бог щедро дає тим, хто просить. Церква лікує душі. Благодать церковних таїнств живить дух, втамовує спрагу душі. Як же можна перешкоджати вірянам ходити в духовні лікарні, де відбувається зцілення наших душ? Особливо зараз, коли в цьому є нагальна необхідність, коли потрібно міцно молитися про рідних і близьких, волати до Бога про умиротворення життя, молитися за упокій тих, хто передчасно пішов з цього світу. А епідемічній безпеці, дезінфекції храмових приміщень, безкоштовній видачі медичних масок і т.д. у наших храмах приділяють уваги не менше, ніж в інших громадських місцях, а може бути й більше. Більш того, ми піклуємося не тільки про парафіян, а й про всіх жителів міста та області, кому можемо допомогти.
Для розуміння: у минулому місяці Черкаська єпархія безкоштовно передала 75 тисяч медичних масок у навчальні заклади міста Черкаси: у 36 загальноосвітніх шкіл, три коледжі, два технікуми, чотири училища, чотири мистецькі школи, шість вищих навчальних закладів освіти. Маски були виготовлені нашими віруючими парафіянами. А в цьому місяці, з огляду на підвищений сезонний фон захворюваності на ГРЗ і ГРВІ, ми безкоштовно передали в лікарні Черкас, а також ряд районних лікарень і санаторіїв, у монастирі й низку храмів Черкаської єпархії протизастудні ліки. Три тисячі упаковок препарату «Амбролітін» розподілені в перераховані вище медичні установи, парафії та монастирі в необхідній для них кількості. Так що сьогодні Церква дбає не тільки про душі людей, а й про їх тілесне здоров’я. Але на першому місці, звичайно, – здоров’я духовне.
Що Ви можете побажати вірянам перед постуванням?
– Найголовніше – усім бажаю рясної Божої допомоги в звершенні прийдешнього посту. Тим, хто ще ніколи не постив, тим, хто сумнівається, бажаю не боятися посту і не сумніватися – спробуйте постити в цьому році. Уся справа в рішучості. Покладіться на Божу допомогу, і сміливо починайте. Також давайте постараємося якомога частіше протягом цього Посту відвідувати Божий храм, і молиться на службах.
Усі ми повинні пам’ятати, що Великий піст – це час, насамперед, внутрішнього подвигу. Наголошую, внутрішнього. Цей внутрішній, духовний подвиг не повинен виділяти нас, тих, хто поститься, на тлі інших людей в якихось зовнішніх ознаках. Але він може і повинен виділити вірян за іншими ознаками. Тобто, якщо наші ближні й дізнаються, зрозуміють, що ми з вами постимо, то зрозуміти це вони повинні не по темним вбранням, не по пісним обличчям і перебірливості в їжі. Зрозуміти це вони повинні лише по особливій нашій доброті, по уважному ставленню до близьких, по готовності допомогти і пробачити, по совісному відношенню до справ і обов’язків. Словом, з тієї кротості, совісності й любові, які повинні світитися під час Великого посту в наших очах і зігрівати інших. Зігрівати і словом, і справами. Божої допомоги всім нам!
Спілкувалася Дар’я Роженкова
Джерело: novadoba.com.ua
Количество просмотров: 422
Цей запис також доступний на: Russian
