Єпископ Боярський Феодосій співслужив Предстоятелю на храмовому ювілеї с.Зазимʼя

13 квітня, у понеділок Світлої седмиці, Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій очолив Божественну літургію в Свято-Воскресенському храмі с.Зазимʼя Першого Броварського благочиння Бориспільської єпархії.

Його Блаженству співслужили керуючий справами УПЦ митрополит Бориспільський і Броварський Антоній, єпископи: Боярський Феодосій і Ірпінський Климент, а також клірики та гості парафії.

Під час малого входу Прелстоятель удостоїв кліриків парафії – настоятеля храму протоієрея Олександра Генераленка та протоієрея Анатолія Слинька – богослужбових нагород.

Після одпусту та хресного ходу Блаженніший владика привітав усіх присутніх зі святом Світлого Христового Воскресіння, 150-річним храмовим ювілеєм, а також нагородив ктиторів парафії.

По закінченню богослужіння Його Блаженство оглянув виставку робіт народно-прикладного мистецтва і взяв участь у відкритті щорічного районного фестивалю «Пасхальна радість», який цього року присвячено 150-річчю Свято-Воскресенського храму. Виступаючи перед гостями та учасниками заходу, Предстоятель сказав: «Сьогодні прекрасна подія в селі Зазим’я: ми зібралися для того, щоб відсвяткувати великий день Світлого Христового Воскресіння і відзначити 150-літній ювілей цього прекрасного храму, який стоїть перед нами і нагадує нам про те, що це село завжди було духовно живим».

«Сьогоднішній прекрасний сонячний день, який нам благословив Господь, – продовжив Архіпастир, – є також свідченням того, що це свято є великим і для Неба, і для землі, бо людина створена для іншого вічного прекрасного життя, в якому завжди сяє Сонце Правди — Бог».

Довідка:
Свято-Воскресенський храм було побудовано у 1875 році на кошти архієпископа Павла (Субботовського, +1832), який був уродженцем села Зазимʼя. За 150 років своєї історії церква витримала гоніння безбожної влади, яка кілька разів намагалася її закрити. Зокрема, у 1920 храм частково постраждав від підпалу: пожежа знищила настінний розпис, книги, багато ікон. Проте за шість років церкву було відремонтовано віруючими зазимцями; в ній продовжили звершуватися богослужіння. У тридцятих роках безбожники знову намагалися закрити церкву: в 1937 році було розстріляно місцевого настоятеля священика Михайла Подільського, а храм був переобладнаний під зерносховище. Його було знову відкрито лише у роки Великої Вітчизняної війни; тоді ж відновилися богослужіння. З того часу і дотепер церква не закривалась.

Прес-служба Української Православної Церкви

[wzslider autoplay=”true” transition=”‘flash'” lightbox=”true”]