Єпископ Боярський Феодосій звершив заупокійну Літургію та панихиду по за новопреставленою схимонахинею Вірою

15 липня, в 40 день після кончини схимонахині Віри (Чмихової), з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія, вікарій Київської Митрополії єпископ Боярський Феодосій звершив Божественну Літургію в храмі на честь преподобних Антонія і Феодосія Києво-Печерських на Південному кладовищі м.Києва.

Преосвященному владиці співслужили настоятель храму протоієрей Сергій Антонюк та духовенство столиці. Після закінчення Літургії єпископ Феодосій вимовив проповідь та передав в дар храму ковчег з часткою мощів преподобного Кукші Одеського – духовного отця схимонахині Віри.

Також на могилі схимниці була звершена заупокійна панихида, після якої відбулася спільна поминальна трапеза. Усі, хто прийшов помолитися за упокій блаженноспочилої матушки Віри отримали пам’ятні альбоми з її життєписом і фотографіями.

Схимонахиня Віра (Чмихова)
1930-2016

Схимонахиня Віра народилася в 1930 р. і була духовною дочкою преподобного Кукші Одеського. Будучи сиротою, з дитячого віку вона часто перебувала поруч з преподобним, подорожуючи по місцях його служіння: в Києво-Печерську та Почаївську Лаври, Одеський Успенський і Хрещатицький монастирі. За свідченням очевидців, дівчинка Маргаритка – майбутня схимонахиня Віра, була одним з улюблених духовних чад святого Кукші. Преподобний за життя благословив її на прийняття чернечого постригу.

Після того, як святий відійшов у Вічність, з його благословення, матушка все життя прожила у Львові, будучи прихожанкою Свято-Георгіївського храму. Її добре знали і любили священнослужителі, чернецтво та миряни зі Львова, Одеси, Чернівецькій єпархії, Почаєва, монастирів Святої Землі – Горненського та Марії Магдалини, а також численні чада преподобного Кукші. Пам’ятають її як Маргариту, потім монахиню Варвару і, нарешті, у великій схимі – Віру.

Всі хто знав її, можуть засвідчити, що, по передреченому преподобним Кукшою, вона до глибокої старості залишалася наївною і чистою дитиною. Матушка завжди була радісною і співпереживаючою, люблячою богослужіння і молитву, віддаленою від світу і того, що в світі (1-е Іоанна 2: 15-17). Вона жила виключно церковним, духовним життям: глибокою вірою, безперервною молитвою, причастям святих Христових Таїн, відвідуванням святих місць, духовним спілкуванням з оточуючими, їх утішанням, зміцненням у вірі. Ніщо інше її не цікавило, ні про що інше вона навіть не знала.

Останні кілька місяців свого земного життя, в зв’язку з важкою хворобою, схимниця провела в Києві. Напередодні своєї смерті, в Неділю про сліпого, будучи прикутою до інвалідного крісла, схимонахиня Віра молилася на Літургії та причащалася святих Христових Таїн в Хрестовоздвиженському храмі м. Києва, брала участь в останній Пасхальній Хресній ході. На наступний день, прийнявши таїнство Соборування і ще раз причастившись святих Христових Таїн, матушка тихо і мирно відійшла до Господа під час акафісту Почаївській іконі Божої Матері, який виконував у запису братський хор Почаївської Лаври.

На третій день після кончини – в день віддання свята Світлого Христового Воскресіння – Пасхи відбулося відспівування і поховання схимонахині Віри по Пасхальному чину. Заупокійну Літургію та відспівування в храмі на честь преподобних Антонія і Феодосія Києво-Печерських на Південному кладовищі м. Києва звершив вікарій Київської Митрополії єпископ Боярський Феодосій у співслужінні духовенства.

Похована схимонахиня Віра на Церковному секторі Південного кладовища в м. Києві (Центральна алея, ділянка 36 А, ряд 16, місце 5). Молитовне поминання матушки Віри планується звершувати щорічно – в день віддання Пасхи на Південному кладовищі столиці. Запрошуємо в цей день всіх, хто знав схимницю за життя, хто дізнався про неї після праведної кончини, кому вона допомогла своєю любов’ю, словом утішання або молитвами.