МПО «ЦЕРКВА ПРОТИ КСЕНОФОБІЇ ТА РЕЛІГІЙНОЇ ДИСКРИМІНАЦІЇ» ВКЛЮЧИЛОСЯ В ПРОЦЕС МІЖНАРОДНОГО ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ МОНАСТИРЯ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОЇ ЛАВРИ

У Києво-Печерській Лаврі опублікували Заяву у зв’язку з неправдивою відповіддю міністерств України на запит ООН щодо порушення прав вірян УПЦ

16 лютого 2024 року пресслужба Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври опублікувала Заяву у зв’язку з відповіддю міністерств та відомств України на міжнародний запит щодо дискримінації та порушень прав вірян Української Православної Церкви. Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ публікує цю Заяву повністю.

22 січня 2024 року держава Україна в особі своїх міністерств та відомств відповіла на комунікаційну заяву Спеціального доповідача ООН із свободи совісті та релігії, Спеціального доповідача ООН з питань прав меншин, Спеціального доповідача ООН з питання права на мирні зібрання та асоціації щодо справ про порушення прав вірян Української Православної Церкви, у тому числі:

з питань про володіння храмами та спорудами Києво-Печерської Лаври;

наявність примусу або дискримінаційного впливу на монахів-насельників Лаври;

законність, обґрунтованість та необхідність прийняття рішень про позбавлення Свято-Успенського монастиря УПЦ прав на користування храмами та іншим майном;

щодо проявів ненависті та фактичного розслідування справ про порушення прав вірян УПЦ з боку правоохоронної системи України.

Вивчивши відповідь міністерств та відомств України, ми, ченці – насельники Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври/ Чоловічий монастир/ Української Православної Церкви, вимушені зробити висновок про те, що ця відповідь містить недостовірну інформацію, є неповною та свідчить про намагання уряду України в особі відповідних міністерств приховати факти порушень прав вірян УПЦ та ввести в оману представників міжнародної спільноти.

Твердження держави Україна в особі Міністерства культури та інформаційної політики України, що, начебто, історія користування Києво-Печерською Лаврою (далі також – Лавра) чоловічим монастирем Української Православної Церкви (далі також – Монастир), розпочала свій відлік з 2013 року – із укладенням Договору від 19.07.2013 № 2 про безоплатне користування релігійною організацією культовими будівлями та іншим майном, що є державною власністю, – не відповідають дійсності.

Монастир володіє та перебуває у Лаврі, користується її спорудами не з 2013 року, а близько 1000 років, з моменту заснування у 1051 році монахами Антонієм і Феодосієм у печерах біля літньої княжої резиденції Берестово поблизу Києва.

Лише у 20 столітті, в тому числі, за часів Радянського Союзу, Лавра була передана за державними актами у державну власність.

1988 рік став роком відродження обителі, а протягом 1988 – 1990-х років прийнято декілька нормативно-правових актів щодо передачі Лаври Українській Православній Церкві із правом Церкви здійснювати реставрацію, консервацію та ремонт переданих будівель і споруд, а також благоустрій території, на якій вони знаходяться. Зазначені дозволи не скасовані досі та є чинними.

При цьому слід врахувати, що усі нормативно-правові акти про передачу майна та договори про передачу у безоплатне користування храмів та інших споруд релігійним організаціям УПЦ ґрунтувались на принципі реституції (повернення) церковного майна, яке раніше було конфісковане радянською владою.

Зокрема, цей принцип був закладений у Законі України «Про свободу совісті та релігійні організації» від 23.04.1991. Згідно Указу Президента України від 4 березня 1992 року N125/92 “Про заходи щодо повернення релігійним організаціям культового майна” передбачалася протягом 1992-1993 років передача релігійним громадам у власність чи безоплатне користування культових будівель.

Пізніше Рекомендаціями Парламентської асамблеї Ради Європи з питань захисту власності релігійних громад № 1556 (2002 р.) рекомендовано гарантувати релігійним інститутам, власність яких була націоналізована в минулому, реституцію цієї власності у визначений термін, чи, якщо це неможливо, – справедливу компенсацію; необхідно стежити за тим, щоб націоналізована церковна власність не приватизувалася (пункт 8).

Таким чином, державні органи України зобов’язані були вжити заходів з передачі культових будівель та споруд Українській Православній Церкві на безповоротній основі, як цього вимагає принцип реституції, що у свою чергу виключає можливість вилучення Лаври у Монастиря, розірвання відповідних договорів користування та повернення Лаври у володіння держави.

На виконання наказу Міністерства культури України від 16.07.2013 № 651 між Національним Києво-Печерським історико-культурним заповідником та Свято-Успенською Києво-Печерською Лаврою (Чоловічий монастир) Української Православної Церкви укладений Договір від 19.07.2013 № 2 про безоплатне користування релігійною організацією культовими будівлями та іншим майном, що є державною власністю.

Отже, даний Договір був укладений до реституції, до моменту повернення культового майна у власність Монастиря.

Тобто держава Україна мала провести реституцію церковних споруд та майна, але замість цього уклала безстроковий Договір користування Лаврою Монастирем, а надалі не тільки ініціювала його безпідставне припинення, при цьому явно з політичних мотивів, а вдалася до відвертого переслідування УПЦ та усіх її структур в Україні.

Так, згідно Указу Президента України від 01.12.2022 № 820/2022, введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до якого фактично Українська Православна Церква в цілому, та Монастир зокрема, завідомо «без суду та слідства» визнані афілійованими із центрами впливу в Російській Федерації релігійними організаціями, а також винними у підривній діяльності. Поставлена конкретна задача – виселити ченців з Монастиря, яка почала виконуватися.

Позбавлення Монастиря права користування Лаврою супроводжувалося травлею Української Православної Церкви в цілому і Монастиря зокрема як у ЗМІ, так і зі сторони високопоставлених посадових осіб, державних органів. Неодноразово та систематично від них лунали публічні заяви на зразок того, що УПЦ – це «вража московська церква», їй немає місця в Україні, а Монастир має бути звільнений від «московських попів».

Монастир – церковний заклад, у якому живе та здійснює свою діяльність чоловіча громада, що складається з осіб чернечого звання, об’єднаних обітницями цнотливості, безкорисливості та послуху, що присвятили себе молитві, праці та благочестивому життю. На даний час у Монастирі постійно проживають 144 ченці та 20 послушників, яких державні органи України намагаються незаконно виселити.

У Верховній Раді України зареєстровані законопроекти щодо заборони діяльності УПЦ.

1 грудня 2022 року іншою релігійною конфесією – «Православною Церквою України», яка знаходиться у юрисдикції Константинопольського Патріархату, було зареєстровано релігійну організацію із назвою «Свято-Успенська Києво-Печерська Лавра» як монастир у складі ПЦУ. У січні 2023 року влада забезпечила проведення в Успенському соборі Лаври, який раніше належив Монастирю УПЦ, перших служб конфесії ПЦУ. У лютому 2023 року влада забезпечила проведення у Трапезному храмі Лаври, який раніше належав Монастирю УПЦ, служб конфесії ПЦУ. Представники державних органів повідомили ЗМІ про те, що у подальшому богослужіння у храмах Лаври будуть дозволятись конфесіям за узгодженням та під контролем Міністерства культури та інформаційної політики.

Вже декілька років тривають фактично рейдерські захоплення храмів УПЦ на користь ПЦУ, в тому числі із застосуванням насильства, на що держава ніяк не реагує, а складається враження, що, скоріше, навіть заохочує.

Відносно Намісника Монастиря митрополита Вишгородського і Чорнобильського Павла (Лебідя Петра Дмитровича) у грудні 2022 року без рішення суду введені персональні санкції, які суперечать Конституції України. Йому заборонено користуватися будь-якими активами та заборонено вчиняти низку інших дій, що фактично унеможливлює виконання належним чином функції настоятеля.

Відносно митрополита Павла також ініційовано кримінальне провадження № 22021000000000185 від 08.06.2021 про, начебто, вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 436-2 КК України (виправдовування збройної агресії Російської Федерації проти України) та ч. 2 ст. 161 КК України (розпалювання релігійної ворожнечі). Справа №757/47508/23-к по притягненню його до кримінальної відповідальності наразі розглядається Печерським районним судом м. Києва.

Незважаючи на відсутність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, під час проведення досудового розслідування до митрополита Павла застосовані запобіжні заходи: цілодобовий домашній арешт (з 01.04.2023 по 14.07.2023), тримання під вартою (з 14.07.2023 по 07.08.2023), застава. На даний час на митрополита Павла покладено обов’язок не відлучатися із населеного пункту, у якому він проживає (с. Вороньків, Київська область).

Водночас, аналогічні заяви від УПЦ та Монастиря, подані за численними фактами явних умисних дій зі сторони представників ПЦУ, так званих «активістів ПЦУ», державних та громадських діячів, спрямованих на розпалювання дійсної релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності, образу почуттів громадян у зв’язку з їхніми релігійними переконаннями, за фактом катування людей, вчинення насильницьких дій, – залишаються без реагування та не розслідуються правоохоронними органами України. Такі заяви часто навіть не вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Вищезазначеним Указом Президента України від 01.12.2022 № 820/2022 щодо УПЦ також ініційована так звана «релігійна експертиза» (методика проведення якої не передбачена жодним нормативно-правовим актом України). Очікувано, УПЦ за цією експертизою без жодних підстав визнана пов’язаною та підконтрольною Московському патріархату. Результати цієї експертизи наразі оскаржуються в судовому порядку.

Зазначені дії держави Україна суперечать низці судових рішень Європейського суду з прав людини щодо недопустимості втручання держави у діяльність Церкви, недопустимості гоніння на релігійні організації та дискримінації одних релігійних організацій по відношенню до інших (справи Les témoins de Jéhovah de Moscou проти Росії; Centre biblique de la république de Tchouvachie проти Росії, § 54; Leela Förderkreis e.V. і інші проти Німеччини, § 84; Sviato-Mykhaïlivska Parafiya проти України, § 150; Lautsi і інші проти Італії [ВП], § 60; Église métropolitaine de Bessarabie і інші проти Молдови, § 117; Vergos проти Греції, § 34 тощо).

Україна, декларуючи своє бажання вступу до Європейського Союзу, при цьому не дотримується навіть елементарних базових принципів правової держави, не виконує судові рішення ЄСПЛ, які є джерелом права в Україні.

Відмова держави Україна у продовженні договірних відносин з користування Лаврою та дострокове припинення Договору із намаганням виселити ченців Монастиря є порушенням вищезазначених рішень ЄСПЛ, оскільки Монастир є власником Лаври і має право «правомірного очікування» на продовження дії Договорів користування майном як складової частини права власності – до вирішення питання про реституцію цього об’єкта та повернення його Монастирю.

На даний час тривають судові процеси з оскарження незаконного виселення Монастиря з Лаври, судові рішення не набули законної сили, триває їх апеляційний розгляд.

На підставі викладеного, у зв’язку із численними порушеннями в Україні права на свободу совісті та віросповідання, дискримінаційною політикою відносно вірян Української Православної Церкви, Свято-Успенська Києво-Печерська Лавра/ Чоловічий монастир/ Української Православної Церкви вирішив:

Опублікувати цю заяву в якості спростування інформації міністерств та відомств України від 22 січня 2024 року, яка була надана в якості відповіді Спеціальним доповідачам ООН на їх комунікаційну заяву AL UKR 1/23.

Довести до відома Спеціального доповідача ООН зі свободи совісті та релігії, Спеціального доповідача ООН з питань прав меншин, Спеціального доповідача ООН з питання права на мирні зібрання та асоціації позицію Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври/ Чоловічий монастир/ Української Православної Церкви щодо недостовірності та дискримінаційного характеру інформації міністерств та відомств України.

Звернутись до міжнародних правозахисних організацій, у тому числі до правозахисного об’єднання «Церква проти ксенофобії та дискримінації», неурядової організації «Public Advocacy», із ініціативою щодо організації інформаційної кампанії та юридичних процесів захисту прав насельників та вірян Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври/ Чоловічий монастир/ Української Православної Церкви на міжнародному рівні, враховуючи численні факти проявів ненависті та систематичного переслідування ієрархії та вірян УПЦ, неефективність розслідування правоохоронною системою України заяв священнослужителів та вірян Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври/ Чоловічий монастир/ Української Православної Церкви про скоєні відносно них правопорушення.

За матеріалами Офіційного сайту УПЦ 

 

Количество просмотров: 51

Цей запис також доступний на: Russian