СЛОВО МИТРОПОЛИТА ФЕОДОСІЯ ПЕРЕД ПОЧАТКОМ СУДОВИХ ЗАСІДАНЬ ПО СУТІ СПРАВИ (21.08.2023) (укр., рус., eng., eλλη.)
Шановний Суд, шановні спостерігачі цього судового процесу!
Сьогодні мені, громадянину України, корінному киянину, митрополиту Української Православної Церкви, керуючому Черкаською єпархією, митрополиту Черкаському і Канівському Феодосію, доводиться стояти перед Судом і відповідати на сфабриковані проти мене звинувачення. Одразу слід сказати, що, хоча звинувачення сформульовані проти фізичної особи, але вся ця кримінальна справа штучно сфабрикована проти мене саме як проти митрополита Української Православної Церкви, керуючого Черкаською єпархією. Відбувається це кримінальне провадження в рамках теперішніх гонінь на Українську Православну Церкву в нашій державі, та на Черкаську єпархію зокрема. А як фізична особа, як громадянин України, особисто я їм малоцікавий. В моїй особі переслідувачі гонять Церкву, і я представляю тепер в Суді саме Церкву. Дискриміновану та переслідувану сьогодні в Україні Українську Православну Церкву.
І саме тому прикута сьогодні увага до цього судового процесу не тільки громадян України, але і міжнародної спільноти. Особливо це стосується країн з історично існуючими Православними Церквами. До мене зі словами підтримки та із запитом коментарів по поточній ситуації регулярно звертаються священнослужителі Помісних Православних Церков зі всього світу та журналісти, які спеціалізуються на правовій та релігійній тематиці із Греції, Сербії, Сполучених Штатів Америки та інших країн.
Нещодавно, 26 липня, відбулося засідання Ради безпеки Організації Об’єднаних Націй, на якому в тому числі лунало Черкаське питання, і про моє ув’язнення, і про гоніння на Церкву. Сподіваюся, що з цієї найвищої міжнародної трибуни воно було почуто людьми доброї волі у всьому світі. А тому всі матеріали теперішнього судового процесу, з дозволу Суду, обов’язково будуть перекладатися мовами міжнародного спілкування та надаватися на ознайомлення всім зацікавленим журналістам та міжнародним правозахисникам.
Звісно ж, висунутих Службою безпеки України проти мене звинувачень я не визнаю, і визнати не можу, оскільки вони повністю штучно сфабриковані та сфальшовані. Служба безпеки України інкримінує мені, як ієрарху Української Православної Церкви, дві статті Кримінального кодексу.
Першу і тяжчу – статтю 436/2 (ч.ч. 2 та 3) за те, що ніби то мною давалися розпорядження публікувати на офіційному сайті Черкаської єпархії матеріали екстремістського характеру. Але я ніколи не давав таких розпоряджень і ніколи не мав наміру це робити. Це твердження цілком брехливе і жодним чином не відповідає дійсності. І у сторони звинувачення немає, і в принципі не може бути жодних фактів, жодних доказів, щоб довести зворотнє. Звинувачення мене за цією статтею Кримінального кодексу України повністю сфабриковані від початку до кінця.
Друге висунуте проти мене звинувачення – за ч.1 статті 161 Кримінального кодексу України. Це (цитата): “Умисні дії, спрямовані на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності, або образа почуттів громадян у зв’язку з їхніми релігійними переконаннями, а також пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, інвалідності, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками”.
І це звинувачення на повному серйозі висувається сьогодні проти нас в обстановці, коли сама належність до Української Православної Церкви в нашому суспільстві, накрученому ручними ЗМІ, сама по собі належність до Української Православної Церкви вже є небезпекою для людини. Повсюди йде масштабне цькування нашої Церкви, дискредитація в ЗМІ.
Протизаконно, рейдерськи захоплюються наші храми, в тому числі в Черкасах та Черкаській області. Ось, наприклад, у цій залі присутній багатодітний священник Євгеній Буркацький, якого три тижні тому разом з релігійною громадою, в незаконний спосіб, шляхом рейдерської підтасовки юридичних понять та документів, вигнали із Стрітенського храму, який будувала Черкаська єпархія своїм коштом, а храм захопили й передали ПЦУ. Сам отець Євгеній разом із сьома дітьми та дружиною був вигнаний із парафіяльного будиночку саме оцими людьми, які зараз сидять перед нами у військовій формі та видають з себе “потерпілих” у цьому судовому процесі.
На кожному кроці зневажаються, топчуться права вірних нашої Церкви, громадян України, їх ображають брудними словами та зневажають посадові особи різних рангів. Мери міст та місцеві депутати приймають антиконституційні рішення проти Української Православної Церкви, принижують мільйони наших віруючих на словах та в документах. У Верховній Раді України готуються одразу декілька законопроектів про заборону діяльності нашої Церкви, всупереч Конституції, всупереч міжнародним правовим засадам, всупереч здоровому глузду, нарешті. Українська Православна Церква та її вірні, мільйони громадян України, стали сьогодні людьми третього ґатунку, ізгоями у своїй країні, в країні, де вони народилися і де живуть.
На сьогодні в Україні, на очах у всього світу, гоніннями на Українську Православну Церкву повністю розтоптані та спаплюжені 35 стаття Конституції та 161 стаття Кримінального кодексу України. І при цьому всьому прокуратура та СБУ сьогодні на повному серйозі висуває проти представників гнаної Церкви, в тому числі і проти мене, звинувачення по 161 статті. У людей з неушкодженим логічним мисленням це може викликати лише когнітивний дисонанс. І такий когнітивний дисонанс виникає у людей по всьому світу.
Так що перед Судом стою сьогодні не лише я, але в моїй особі і всі православні віруючі Черкащини – Черкаська єпархія Української Православної Церкви. Більше того, звинувачення проти Української Православної Церкви на Черкащині прокуратура та СБУ висувають сьогодні у тісній співпраці зі своїми вірними помічниками “від релігії”. Вони роблять це руками так званої “Православної Церкви України” в особі її кліриків. Адже практично всі “потерпілі” та “свідки” в цьому процесі – це “священнослужителі” ПЦУ.
Ми бачимо зараз цих “священнослужителів” ПЦУ перед собою в залі Суду. Вони сьогодні будуть звинувачувати мене як православного архієрея по наведеним вище статтям Кримінального кодексу. Але при цьому вони дуже не хочуть, щоб їх публічно ідентифікували в Суді саме як “священнослужителів”. Тому вони сьогодні без ряс. Клірики ПЦУ не хочуть, щоб цей їхній “іудин гріх” сприймався саме як “іудин гріх” нашим суспільством та всім Православним світом, який стежить за процесом. А тому вони і не одягають на засідання Суду відповідну їх положенню в ПЦУ одежу – рясу та хрести. Вони приходять на судові засідання у військовій формі, вони маскуються у форму капеланів. Навіщо тут, в суді, сидіти у захисних, маскувальних штанях та футболках? Чи вам тут погрожує снайпер, чи ворожа куля? Ні, не погрожує. Але ви дуже не хочете, щоб хрещений світ бачив, що православного митрополита натовпом притягнули до Суду саме “клірики” ПЦУ. А це саме так і є. І це відбувається в ХХІ столітті перед очами всього Православного світу.
Вступаючи в судовий процес, хочу звернути увагу шановного Суду та спостерігачів, на те, що цей процес скоріш за все буде показовим, оскільки вже викликає широкий суспільний резонанс як в Україні, так і за її межами. Також цей процес може стати прецедентним для сучасного Українського правосуддя. Але цілком точно він стане ще одною серйозною перевіркою на неупередженість та справедливість нашого правосуддя.
Адже ініціатори цієї кримінальної справи, хоча і висунули проти мене сфабриковані звинувачення по конкретних статтях Кримінального кодексу, в яких я зовсім не винуватий, але, по великому рахунку, вони хочуть судити мене зовсім не за конкретні протиправні дії (яких я не звершував, і слідчі СБУ та прокуратури це
прекрасно знають). Вони хочуть піддати обструкції та публічно засудити саму мою позицію, як ієрарха Церкви:
• позицію захисту канонічного устрою Церкви,
• позицію неприйняття розколу, неприйняття політичних, компромісних, неканонічних шляхів подолання розколу – без покаяння та без справжнього апостольського рукопокладення,
• позицію прибічника Церковної єдності та тисячолітньої історичної правди нашого народу.
Ініціатори цього кримінального провадження хочуть, щоб я, як православний архієрей і як громадянин України замовкнув і нічого не більше говорив. Щоб і інші вірні Церкви теж це побачили, злякались і також би замовкли. В ідеалі – щоб замовкла вся Церква. Вони хочуть засудити не тільки нашу позицію, наші висловлювання, але й наші думки. Бенефіціари цього кримінального провадження мають на меті засудити саме наше громадянське відношення до того, що зараз відбувається в релігійній сфері нашого суспільства. Засудити інакомислення. І не тільки моє особисто, але і мільйонів таких самих людей, як і я, громадян України, в першу чергу вірних Української Православної Церкви, але не тільки їх.
Твердо стоячи на своїх канонічній та громадянській позиціях, які озвучив вище, я, тим не менше, прекрасно розумію, що сьогодні в нашій країні будь-який не вивірений крок у публічному відстоюванні своїх принципів може привести до шквалу наклепів та агресії зі сторони опонентів, і як наслідок принесе шкоду Церкві. А тому в судовому процесі ми будемо намагатися не давати стороні звинувачення провокувати нас на непотрібні та зайві кроки. Іншими словами – судіть мене тільки за ті фактичні правопорушення, які мені інкримінує СБУ, а не за мої думки та почуття. Мої думки та почуття – то лише моя справа. Особливо сторона захисту буде запобігати будь яким спробам перевести дискусію в політичну площину, якщо такі намагання будуть мати місце.
Оскільки в Кримінальний кодекс України поки що законодавчо не внесені статті за “інакомислення” та “мислезлочини” (як у відомому романі Джорджа Оруела), то наша сторона захисту буде наполягати на доведенні стороною звинувачення доказів саме тих правопорушень, які інкримінуються мені в Обвинувальному Акті, і тільки.
Усвідомлюючи свою відповідальність перед різноликою паствою нашої Церкви, яка потерпає від постійних нападок не неї, як ієрарх Церкви я залишаю за собою принципове право не висловлювати в цьому публічному судовому процесі своєї особистої точки зору по будь-яким суспільним питанням, ідеологічним питанням, а тим більше питанням політичним. Якщо ж дискусія буде стосуватися офіційної позиції Української Православної Церкви з тих чи інших суспільно значимих питань, то в якості відповідей сторона захисту буде наводити офіційні документи Української Православної Церкви.
Дякую за увагу.
Пресслужба Черкаської єпархії УПЦ
***
Уважаемый Суд, уважаемые наблюдатели этого судебного процесса!
Сегодня мне, гражданину Украины, коренному киевлянину, митрополиту Украинской Православной Церкви, управляющему Черкасской епархией, митрополиту Черкасскому и Каневскому Феодосию, приходится стоять перед Судом и отвечать на сфабрикованные против меня обвинения. Сразу следует сказать, что хотя обвинения сформулированы против физического лица, но все это уголовное дело искусственно сфабриковано против меня именно как против митрополита Украинской Православной Церкви, управляющего Черкасской епархией. Происходит это уголовное производство в рамках нынешних гонений на Украинскую Православную Церковь в нашем государстве, и на Черкасскую епархию в частности. А как физическое лицо, как гражданин Украины, лично я им малоинтересен. В моем лице преследователи гонят Церковь, и я представляю теперь в Суде именно Церковь. Дискриминированную и преследуемую сегодня в Украине Украинскую Православную Церковь.
И именно поэтому приковано сегодня внимание к этому судебному процессу не только граждан Украины, но и международного сообщества. Особенно это касается стран с исторически существующими Православными Церквями.
Ко мне со словами поддержки и с запросом комментариев по текущей ситуации регулярно обращаются священнослужители Поместных Православных Церквей со всего мира и журналисты, специализирующиеся на правовой и религиозной тематике из Греции, Сербии, Соединенных Штатов Америки и других стран.
Недавно, 26 июля, состоялось заседание Совета безопасности Организации Объединенных Наций, на котором в том числе звучал Черкасский вопрос, и о моем заключении, и о гонениях на Церковь. Надеюсь, что с этой высокой международной трибуны он был услышан людьми доброй воли во всем мире. Поэтому все материалы настоящего судебного процесса, с разрешения Суда, обязательно будут переводиться на языки международного общения и предоставляться на ознакомление всем заинтересованным журналистам и международным правозащитникам.
Конечно, выдвинутых Службой безопасности Украины против меня обвинений я не признаю, и признать не могу, поскольку они полностью искусственно сфабрикованы и сфальсифицированы. Служба безопасности Украины инкриминирует мне, как иерарху Украинской Православной Церкви, две статьи Уголовного кодекса.
Первую и более тяжелую – статью 436/2 (ч.ч. 2 и 3) за то, что якобы мною давались распоряжения публиковать на официальном сайте Черкасской епархии материалы экстремистского характера. Но я никогда не давал таких распоряжений и никогда не имел намерения этого делать. Это утверждение совершенно лживо и никоим образом не соответствует действительности. И у стороны обвинения нет, и в принципе быть не может никаких фактов, никаких доказательств, чтобы утверждать обратное. Обвинения меня по этой статье Уголовного кодекса Украины полностью сфабрикованы от начала до конца.
Второе выдвинутое против меня обвинение – по ч.1 статьи 161 Уголовного кодекса. Это (цитата): “Умышленные действия, направленные на разжигание национальной, расовой или религиозной вражды и ненависти, на унижение национальной чести и достоинства или образа чувств граждан в связи с их религиозными убеждениями, а также прямое или косвенное ограничение прав или установление прямых или косвенных привилегий граждан по признакам расы, цвета кожи, политических, религиозных и других убеждений, пола, инвалидности, этнического и социального происхождения, имущественного положения, места жительства, по языковым или другим признакам”.
И это обвинение на полном серьезе выдвигается сегодня против нас в обстановке, когда сама принадлежность к Украинской Православной Церкви в нашем обществе, накрученном ручными СМИ, сама по себе принадлежность к Украинской Православной Церкви уже опасна для человека. Повсюду идет масштабная травля нашей Церкви, дискредитация в СМИ. Противозаконно, рейдерски захватываются наши храмы, в том числе в Черкассах и Черкасской области. Вот, например, в этом зале присутствует многодетный священник Евгений Буркацкий, которого три недели назад вместе с религиозной общиной, незаконным образом, путем рейдерской подтасовки юридических понятий и документов, выгнали из Сретенского храма, который строила Черкасская епархия за свой счет, а храм захватили и передали ПЦУ. Сам отец Евгений вместе с семью детьми и женой был изгнан из приходского домика именно этими людьми, которые сейчас сидят перед нами в военной форме и выдают себя за “потерпевших” в этом судебном процессе.
На каждом шагу унижаются, топчутся права верующих нашей Церкви, граждан Украины, их оскорбляют грязными словами и презирают должностные лица разных рангов. Мэры городов и местные депутаты принимают антиконституционные решения против Украинской Православной Церкви, оскорбляют миллионы наших верующих на словах и в документах. В Верховной Раде Украины готовятся сразу несколько законопроектов о запрете деятельности нашей Церкви, вопреки Конституции, вопреки международным правовым принципам, вопреки здравому смыслу, наконец. Украинская Православная Церковь и ее верные, миллионы граждан Украины стали сегодня людьми третьего сорта, изгоями в своей стране, в стране, где они родились и где живут.
Сегодня в Украине, на глазах у всего мира, гонениями на Украинскую Православную Церковь полностью растоптаны и осквернены 35 статья Конституции и 161 статья Уголовного кодекса Украины. И при этом всём прокуратура и СБУ сегодня на полном серьезе выдвигает против представителей гонимой Церкви, в том числе и против меня, обвинения по 161 статье. У людей с неповрежденным логическим мышлением это может вызывать только когнитивный диссонанс. И такой когнитивный диссонанс возникает у людей во всем мире.
Так что перед Судом стою сегодня не только я, но в моем лице и все православные верующие Черкасщины – Черкасская епархия Украинской Православной Церкви. Более того, обвинения против Украинской Православной Церкви в Черкасской области прокуратура и СБУ выдвигают сегодня в тесном сотрудничестве со своими верными помощниками “от религии”. Они делают это руками так называемой “Православной Церкви Украины” в лице ее клириков. Ведь практически все “потерпевшие” и “свидетели” в этом процессе – это “священнослужители” ПЦУ.
Мы видим сейчас этих “священнослужителей” ПЦУ перед собой в зале Суда. Они сегодня будут обвинять меня как православного архиерея по приведенным выше статьям Уголовного кодекса. Но при этом они не хотят, чтобы их публично идентифицировали в Суде именно как “священнослужителей”. Потому они сегодня и без ряс. Клирики ПЦУ не хотят, чтобы этот их “иудин грех” воспринимался как “иудин грех” нашим обществом и всем Православным миром, который следит за процессом. Поэтому они и не одевают на заседание Суда соответствующую их положению в ПЦУ одежду – рясу и кресты. Они приходят на судебные заседания в военной форме, маскируются в форму капелланов. Зачем здесь, в суде, сидеть в защитных, маскировочных штанах и футболках? Неужели вам здесь угрожает снайпер, или “вражеская пуля”? Нет, не угрожает. Но вы очень не хотите, чтобы христианский мир видел, что православного митрополита толпой привлекли в Суд именно “клирики” ПЦУ. А это именно так и есть. И это происходит в ХХ веке перед глазами всего Православного мира.
Вступая в судебный процесс, хочу обратить внимание уважаемого Суда и наблюдателей на то, что этот процесс, скорее всего, будет показательным, поскольку уже вызывает широкий общественный резонанс как в Украине, так и за ее пределами. Также этот процесс может стать прецедентным для современного украинского правосудия. Но совершенно точно он станет еще одной серьезной проверкой на беспристрастность и справедливость нашего правосудия.
Ведь инициаторы этого уголовного дела, хотя и выдвинули против меня сфабрикованные обвинения по конкретным статьям Уголовного кодекса, в которых я вовсе не виноват, но, по большому счету, они хотят судить меня отнюдь не за конкретные противоправные действия (которых я не совершал, и следователи СБУ и прокуратуры это прекрасно знают). Они хотят подвергнуть обструкции и публично осудить саму мою позицию, как иерарха Церкви:
• позицию защиты канонического устройства Церкви,
• позицию неприятия раскола, неприятия политических, компромиссных, неканонических путей преодоления раскола – без покаяния и без настоящего апостольского рукоположения,
• позицию сторонника Церковного единства и тысячелетней исторической правды нашего народа.
Инициаторы этого уголовного производства хотят, чтобы я, как православный архиерей и как гражданин Украины замолчал и ничего не больше говорил. Чтобы и другие верные Церкви тоже это увидели, испугались и также замолчали бы. В идеале – чтобы умолкла вся Церковь. Они хотят осудить не только нашу позицию, наши высказывания, но и наши мысли. Целью бенефициаров этого уголовного производства является осудить само наше гражданское отношение к происходящему сейчас в религиозной сфере украинского общества. Осудить инакомыслие. И не только мое лично, но и миллионов таких же людей, как и я, граждан Украины, в первую очередь верных Украинской Православной Церкви, но и не только их.
Твердо стоя на своих канонической и гражданской позициях, озвученных выше, я, тем не менее, прекрасно понимаю, что сегодня в нашей стране любой не выверенный шаг в публичном отстаивании своих принципов может привести к шквалу клеветы и агрессии со стороны оппонентов, и как следствие принесет вред Церкви. Поэтому в судебном процессе мы будем стараться не давать стороне обвинения провоцировать нас на ненужные и лишние шаги. Другими словами – судите меня только за те фактические правонарушения, которые мне инкриминирует СБУ, а не за мои мысли и чувства. Мои мысли и чувства – это только мое дело. Особенно сторона защиты будет предотвращать любые попытки перевести дискуссию в политическую плоскость, если такие попытки будут предприниматься.
Поскольку в Уголовный кодекс Украины пока ещё законодательно не внесены статьи за “инакомыслие” и “мыслепреступление” (как в известном романе Джорджа Оруэлла), наша сторона защиты будет настаивать на приведении стороной обвинения доказательств именно тех правонарушений, которые инкриминируются мне в Обвинительном Акте, и только.
Осознавая свою ответственность перед разноликой паствой нашей Церкви, страдающей от постоянных нападок не нее, как иерарх Церкви я оставляю за собой принципиальное право не высказывать на этом публичном судебном процессе своей личной точки зрения по каким-либо общественным вопросам, идеологическим вопросам, а тем более по вопросам политическим. Если дискуссия будет касаться официальной позиции Украинской Православной Церкви по тем или иным общественно значимым вопросам, то в качестве ответов сторона защиты будет приводить официальные документы Украинской Православной Церкви.
Благодарю за внимание.
Пресс-служба Черкасской епархии УПЦ
***
I respectfully address the Court and the esteemed observers of this trial!
Today, I, a law-abiding citizen of Ukraine, a native Kyivan, Metropolitan of the Ukrainian Orthodox Church, the head of the Cherkasy Eparchy , Metropolitan Theodosius of Cherkasy and Kaniv, have to stand before this Court and answer fabricated charges that have been brought against me. It should be said right away that although the charges have been formulated against an individual, this entire criminal case has been artificially fabricated against me because I am a Metropolitan of the Ukrainian Orthodox Church, the head of the Cherkasy Eparchy. This criminal proceeding is part of the ongoing persecution of the Ukrainian Orthodox Church in our country, and the Cherkasy Eparchy in particular. And as an individual, as a citizen of Ukraine, they are not interested in me personally. In my person, the persecutors are persecuting the Ukrainian Church, and I am now representing The Ukrainian Church in this Court. It is the Ukrainian Orthodox Church, that is being unjustly persecuted and discredited today.
That is why the attention of not only Ukrainian citizens but also the international community is fully focused on this trial today. This is especially true with regards to countries with historically existing Orthodox Churches. I am regularly approached by clergymen of the Local Orthodox Churches from around the world as well as by journalists who specialise in legal and religious issues from Greece, Serbia, the United States of America and other countries with words of support and requests for comments on the current situation.
Recently, on July 26, the United Nations Security Council held a session, where, among other things, the Cherkasy issue was raised, both about my imprisonment and the persecution of the Ukrainian Church. I truly hope that this high international tribune, being the UN Security Council session, was indeed heard by people of goodwill around the world. Therefore, all materials of the current trial, with the permission of the Court, will be translated into the languages of international communication and made available to all interested journalists and international human rights defenders.
Of course, I do not recognise and cannot recognise the charges brought against me by the Security Service of Ukraine(SBU), as they have been completely artificially fabricated and falsified. The Security Service of Ukraine has charged me, a Metropolitan of the Ukrainian Orthodox Church, with two articles of the Criminal Code.
The first and more serious of the two is Article 436/2 (parts 2 and 3) in which I am accused of allegedly giving orders to publish extremist materials on the official website of the Cherkasy Eparchy. I categorically declare that I never gave such orders and never intended to ever do so.
This allegation is completely false and has no basis in fact, and in no way whatsoever corresponds to reality. The prosecution has no facts, no evidence to prove the opposite, and in principle cannot have any facts or evidence to prove the opposite. The charges levelled against me under this article of the Criminal Code of Ukraine are completely fabricated from start to finish.
The second charge against me is under Part 1 of Article 161 of the Criminal Code of Ukraine. This is (quote): “Intentional actions aimed at inciting national, racial or religious hatred and enmity, humiliation of national honour and dignity, or insulting the feelings of citizens in connection with their religious beliefs, as well as direct or indirect restriction of rights or establishment of direct or indirect privileges of citizens on the basis of race, skin colour, political, religious and other beliefs, gender, disability, ethnic and social origin, property status, place of residence, language or other characteristics.”
This absurd accusation is being brought against us, in all seriousness today, and in an environment where the mere affiliation with the Ukrainian Orthodox Church in our society which, by the way, is being whipped up by the owned biased mass media, is already in itself a terrible danger to any person in Ukraine. Everywhere you look there is persecution of our Church on a massive scale, and it is being expressly and utterly discriminated against in the Ukrainian mass media. Our churches are being illegally seized, including in Cherkasy itself as well as in the Cherkasy region. For example, in this room there is a priest, Yevhen Burkatskyi, who three weeks ago, together with the religious community, was illegally expelled from the Church of the Presentation of Jesus, which was built by the Cherkasy Eparchy at its own expense; the church was seized and transferred to the so-called Orthodox Church of Ukraine (OCU). Father Yevhen himself, along with his seven children and wife, were expelled from the parish house by these very people who are now sitting in front of us in military uniforms and pretending to be the “victims.”
At every step, the rights of the faithful of our Church, citizens of Ukraine, are being trampled on, insulted by obscene language and despised by officials of various ranks. City mayors and local deputies are making unconstitutional decisions against the Ukrainian Orthodox Church, in the process humiliating millions of our believers in words and documents. The Verkhovna Rada of Ukraine is preparing several bills to ban the activities of our Church, contrary to the Constitution, contrary to international legal principles, and finally contrary to common sense. Today, the Ukrainian Orthodox Church and its faithful, who number many millions of Ukrainian citizens, have become third-class citizens in their own country, the country where they were born and where they live.
Today, in Ukraine, in front of the whole world, Article 35 of the Constitution and Article 161 of the Criminal Code of Ukraine have been completely trampled on and violated by the persecution of the Ukrainian Orthodox Church. And at the same time, the Prosecutor’s Office and the Security Service of Ukraine are, in all seriousness, bringing charges under Article 161 against representatives of the persecuted Ukrainian Orthodox Church , including myself. For people with still functional logical thinking, this can only cause cognitive dissonance. And such cognitive dissonance is experienced by people from around the world.
So it is not only me who is standing before the Court today, but it is all Orthodox believers of the Cherkasy region – the Cherkasy Eparchy of the Ukrainian Orthodox Church – in my person. Moreover, the prosecutor’s office and the Security Service of Ukraine are bringing charges against the Ukrainian Orthodox Church in Cherkasy region today in close cooperation with their faithful assistants “from the religious sphere.” That is, they are doing this with the help of the so-called “Orthodox Church of Ukraine (OCU)” represented by its clergy. After all, almost all the so-called “victims” and “witnesses” in this process are “clergy” of the OCU.
We now see these “clergymen” of the OCU in front of us in the courtroom. Today they will accuse me, an Orthodox hierarch under the above articles of the Criminal Code. But at the same time, they really do not want to be publicly identified in the Court as “clergymen”. That is why they are not wearing cassocks today. The clergy of the OCU do not want this “Judas’ sin” of theirs to be perceived as “Judas’ sin” by our society and the entire Orthodox world, which is closely following the process. That is why they do not wear the costumes appropriate to their position in the “OCU” – cassocks and crosses – to court hearings. They come to court hearings in military uniforms, they disguise themselves as chaplains. Why do you need to sit in court in protective, camouflage pants and T-shirts? Are you threatened by a sniper or an enemy bullet? No, there is no threat.
But you really don’t want the baptised world to see that a canonical Orthodox metropolitan was dragged into court by the “clergy” of the OCU. And this is exactly what is happening. And this is happening in the twenty-first century before the eyes of the entire Orthodox world.
Entering into the trial, I would like to draw the attention of the esteemed Court and observers to the fact that this trial is likely to be a show trial , as it is already causing a wide public outcry both in Ukraine and abroad. This process may also become a precedent for modern Ukrainian justice. But it will definitely be another serious test of the impartiality and fairness of our justice system.
After all, the initiators of the criminal case opposite me, although they have brought fabricated charges under specific articles of the Criminal Code, of which I am not guilty of but , by and large, they want to try me not for specific illegal actions (which I obviously did not commit, and the investigators of the SBU and the prosecutor’s office are very well aware of this). They want to obstruct and publicly condemn my very position as a hierarch of the Ukrainian Church:
* The position of defending the canonical structure of the Church;
* The position of rejection of the schism, rejection of political, compromising, non-canonical ways to overcome the schism – without repentance and without true apostolic ordination;
* The position of a supporter of Church unity and the millennial historical truth of our people;
The initiators of this criminal proceeding want me, as an Orthodox hierarch and as a citizen of Ukraine, to simply shut up and say nothing more. They want other faithful of the Church to see this, get scared, and shut up as well. Ideally, the whole Church should remain silent. They want to condemn not only our position, and our statements, but also our thoughts. The beneficiaries of this criminal proceeding aim to condemn our civic attitude to what is happening in the religious sphere of our society. To condemn lawful dissent. And not only mine personally, but also that of millions of people like me, citizens of Ukraine, primarily believers of the Ukrainian Orthodox Church, but not only limited to them.
Standing firmly in my canonical and civic position, which I have voiced above, I nevertheless understand perfectly well that today in our country, any uncareful step in publicly defending one’s position can lead to a barrage of slander and savage aggression from opponents, which as a result, will only harm the Church. Therefore, in the trial, we will try not to let the prosecution provoke us to take unnecessary and needless steps. In other words, judge me only for the actual offenses that the SBU is charging me with, not for my thoughts and feelings. My thoughts and feelings are my personal matters . In particular, we will prevent any attempts to turn the discussion into a political one, if there should be any such attempts.
Since the Criminal Code of Ukraine has not yet introduced articles for “dissent” and “thought crimes” (as in the famous novel by George Orwell), our defense team will insist that the prosecution prove the evidence of the offenses that have been brought against me in the Indictment and strictly adhering to such practice only.
Being aware of my responsibility to the diverse flock of our Church, which also suffers from constant attacks against it, I as a hierarch of the Church, reserve the fundamental right not to express my personal point of view on any social issues, ideological issues, and even more so on political issues. If the discussion concerns the position of the Ukrainian Orthodox Church on certain socially significant issues, we shall cite only official documents of the Ukrainian Orthodox Church, as answers.
I thank you for your kind attention.
Press service of Cherkasy diocese of the UOC
***
Αξιότιμο Δικαστήριο,
αξιότιμοι παρατηρητές αυτής της δίκης!
Σήμερα, εγώ, πολίτης της Ουκρανίας, γεννημένος στο Κίεβο, Μητροπολίτης της Ουκρανικής Ορθόδοξης Εκκλησίας, επικεφαλής της Επισκοπής Τσερκάσι, Μητροπολίτης Τσερκάσι και Κανίβ Θεοδόσιος, πρέπει να σταθώ στο δικαστήριο και να απαντήσω στις κατασκευασμένες κατηγορίες εναντίον μου. Θα πρέπει να ειπωθεί αμέσως ότι, μολονότι οι κατηγορίες διατυπώνονται εναντίον ενός ατόμου, ολόκληρη αυτή η ποινική υπόθεση έχει κατασκευαστεί τεχνητά εναντίον μου ως Μητροπολίτη της Ουκρανικής Ορθόδοξης Εκκλησίας, επικεφαλής της επισκοπής του Τσερκάσι. Αυτή η ποινική διαδικασία αποτελεί μέρος της συνεχιζόμενης δίωξης της Ουκρανικής Ορθόδοξης Εκκλησίας στη χώρα μας, και ειδικότερα της επισκοπής Τσερκάσι. Όσο για μένα, ως άτομο, ως πολίτη της Ουκρανίας, δεν ενδιαφέρονται για μένα προσωπικά. Στο πρόσωπό μου, οι διώκτες διώκουν την Εκκλησία, και τώρα εκπροσωπώ την Εκκλησία στο Δικαστήριο. Η διωκόμενη και απαξιωμένη Ουκρανική Ορθόδοξη Εκκλησία σήμερα.
Και αυτός είναι ο λόγος για τον οποίο η δίκη βρίσκεται τώρα στο επίκεντρο της προσοχής όχι μόνο των Ουκρανών πολιτών αλλά και της διεθνούς κοινότητας. Αυτό ισχύει ιδιαίτερα στις χώρες με ιστορικά υπάρχουσες ορθόδοξες εκκλησίες. Με προσεγγίζουν τακτικά κληρικοί των Τοπικών Ορθόδοξων Εκκλησιών από όλο τον κόσμο και δημοσιογράφοι που ειδικεύονται σε νομικά και θρησκευτικά θέματα από την Ελλάδα, τη Σερβία, τις Ηνωμένες Πολιτείες της Αμερικής και άλλες χώρες με λόγια υποστήριξης και αιτήματα για σχόλια σχετικά με την τρέχουσα κατάσταση.
Πρόσφατα, στις 26 Ιουλίου, πραγματοποιήθηκε συνεδρίαση του Συμβουλίου Ασφαλείας των Ηνωμένων Εθνών, στην οποία τέθηκε το θέμα του Τσερκάσι, συμπεριλαμβανομένης της φυλάκισής μου και του διωγμού της Εκκλησίας. Ελπίζω ότι από αυτό το ανώτατο διεθνές βήμα ακούστηκε από ανθρώπους καλής θέλησης σε όλο τον κόσμο. Ως εκ τούτου, όλο το υλικό της τρέχουσας δίκης, με την άδεια του Δικαστηρίου, θα μεταφραστεί στις γλώσσες της διεθνούς επικοινωνίας και θα διατεθεί σε όλους τους ενδιαφερόμενους δημοσιογράφους και διεθνείς υπερασπιστές των ανθρωπίνων δικαιωμάτων.
Φυσικά, δεν αναγνωρίζω και δεν μπορώ να αναγνωρίσω τις κατηγορίες που μου απαγγέλθηκαν από την Υπηρεσία Ασφαλείας της Ουκρανίας, καθώς είναι εντελώς τεχνητά κατασκευασμένες και παραποιημένες. Η Υπηρεσία Ασφαλείας της Ουκρανίας με κατηγορεί, ως Μητροπολίτη της Ουκρανικής Ορθόδοξης Εκκλησίας, για δύο άρθρα του Ποινικού Κώδικα.
Το πρώτο και πιο σοβαρό – άρθρο 436/2 (μέρη 2 και 3) για δήθεν εντολή από μένα δημοσίευσης εξτρεμιστικού υλικού στον επίσημο ιστότοπο της επισκοπής του Τσερκάσι. Αλλά ποτέ δεν έδωσα τέτοιες εντολές και ποτέ δεν είχα την πρόθεση να το κάνω. Αυτή η δήλωση είναι εντελώς ψευδής και δεν ανταποκρίνεται στην πραγματικότητα. Και η εισαγγελία δεν έχει κανένα γεγονός, κανένα αποδεικτικό στοιχείο που να αποδεικνύει το αντίθετο, και κατ’ αρχήν δεν μπορεί να έχει κανένα. Οι κατηγορίες εναντίον μου βάσει αυτού του άρθρου του Ποινικού Κώδικα της Ουκρανίας είναι εντελώς κατασκευασμένες από την αρχή μέχρι το τέλος.
Η δεύτερη κατηγορία εναντίον μου αφορά το μέρος 1 του άρθρου 161 του Ποινικού Κώδικα της Ουκρανίας.Αυτό είναι (απόσπασμα): “Ηθελημένες ενέργειες που αποσκοπούν στην υποκίνηση εθνικού, φυλετικού ή θρησκευτικού μίσους και εχθρότητας, στον εξευτελισμό της εθνικής τιμής και αξιοπρέπειας ή στην προσβολή των συναισθημάτων των πολιτών σε σχέση με τις θρησκευτικές τους πεποιθήσεις, καθώς και τον άμεσο ή έμμεσο περιορισμό των δικαιωμάτων ή την καθιέρωση άμεσων ή έμμεσων προνομίων των πολιτών λόγω φυλής, χρώματος δέρματος, πολιτικών, θρησκευτικών και άλλων πεποιθήσεων, φύλου, αναπηρίας, εθνοτικής και κοινωνικής καταγωγής, περιουσιακής κατάστασης, τόπου κατοικίας, γλώσσας ή άλλων λόγων”
Και αυτή η κατηγορία διατυπώνεται εναντίον μας με κάθε σοβαρότητα σήμερα σε ένα περιβάλλον όπου η απλή ένταξη στην Ουκρανική Ορθόδοξη Εκκλησία στην κοινωνία μας, η οποία διαστρεβλώνεται από τα εξημερωμένα μέσα ενημέρωσης, αποτελεί ήδη κίνδυνο για ένα άτομο. Παντού υπάρχει μεγάλης κλίμακας παρενόχληση της Εκκλησίας μας, απαξίωση στα μέσα μαζικής ενημέρωσης. Οι εκκλησίες μας καταλαμβάνονται παράνομα, μεταξύ άλλων στο Τσέρκασι και στην περιοχή του Τσέρκασι. Για παράδειγμα, σε αυτή την αίθουσα βρίσκεται ο ιερέας Yevgeny Burkatsky, ο οποίος πριν από τρεις εβδομάδες, μαζί με τη θρησκευτική κοινότητα, εκδιώχθηκε παράνομα από την εκκλησία της Υπαπαντής του Κυρίου, η οποία χτίστηκε από τη μητρόπολη Τσερκάσι με δικά της έξοδα, και η εκκλησία κατασχέθηκε και μεταφέρθηκε στην Ορθόδοξη Εκκλησία της Ουκρανίας (OCU). Ο ίδιος ο πατέρας Yevgeny, μαζί με τα επτά παιδιά του και τη σύζυγό του, εκδιώχθηκε από το σπίτι της ενορίας από τους ίδιους ανθρώπους που τώρα κάθονται μπροστά μας με στρατιωτικές στολές και παριστάνουν τα “θύματα”.
Σε κάθε βήμα, τα δικαιώματα των πιστών της Εκκλησίας μας, των πολιτών της Ουκρανίας, καταπατούνται, προσβάλλονται με βρισιές και περιφρονούνται από αξιωματούχους διαφόρων βαθμίδων. Δήμαρχοι πόλεων και τοπικοί βουλευτές λαμβάνουν αντισυνταγματικές αποφάσεις κατά της Ουκρανικής Ορθόδοξης Εκκλησίας, ταπεινώνοντας εκατομμύρια πιστούς μας με λόγια και έγγραφα. Η Verkhovna Rada της Ουκρανίας ετοιμάζει διάφορα νομοσχέδια για την απαγόρευση των δραστηριοτήτων της Εκκλησίας μας, αντίθετα με το Σύνταγμα, αντίθετα με τις διεθνείς νομικές αρχές, και, τέλος, αντίθετα με την κοινή λογική. Σήμερα, η Ουκρανική Ορθόδοξη Εκκλησία και οι πιστοί της, εκατομμύρια Ουκρανοί πολίτες, έχουν γίνει πολίτες τρίτης κατηγορίας στη χώρα τους, τη χώρα όπου γεννήθηκαν και όπου ζουν.
Σήμερα, στην Ουκρανία, μπροστά στα μάτια του κόσμου, ο διωγμός της Ουκρανικής Ορθόδοξης Εκκλησίας έχει καταπατήσει και βεβηλώσει πλήρως το άρθρο 35 του Συντάγματος και το άρθρο 161 του Ποινικού Κώδικα της Ουκρανίας. Και την ίδια στιγμή, η εισαγγελία και η Υπηρεσία Ασφαλείας της Ουκρανίας απαγγέλλουν τώρα με κάθε σοβαρότητα κατηγορίες βάσει του άρθρου 161 εναντίον εκπροσώπων της διωκόμενης Εκκλησίας, συμπεριλαμβανομένου και εμού. Για τους ανθρώπους με άθικτη λογική σκέψη, αυτό μπορεί μόνο να προκαλέσει γνωστική ασυμφωνία. Και αυτή τη γνωστική ασυμφωνία τη βιώνουν οι άνθρωποι σε όλο τον κόσμο.
Έτσι, δεν είμαι μόνο εγώ που στέκομαι σήμερα ενώπιον του Δικαστηρίου, αλλά όλοι οι ορθόδοξοι πιστοί της περιοχής Τσερκάσι – η Επισκοπή Τσερκάσι της Ουκρανικής Ορθόδοξης Εκκλησίας – στο πρόσωπό μου. Επιπλέον, το γραφείο του εισαγγελέα και η Υπηρεσία Ασφαλείας της Ουκρανίας απαγγέλλουν τώρα κατηγορίες κατά της Ουκρανικής Ορθόδοξης Εκκλησίας στην περιοχή Τσερκάσι σε στενή συνεργασία με τους πιστούς “θρησκευτικούς” βοηθούς τους. Το κάνουν αυτό με τα χέρια της λεγόμενης “Ορθόδοξης Εκκλησίας της Ουκρανίας” στο πρόσωπο των κληρικών της. Εξάλλου, σχεδόν όλα τα “θύματα” και οι “μάρτυρες” σε αυτή τη διαδικασία είναι “κληρικοί” της OCU.
Τώρα βλέπουμε αυτούς τους “ιερείς” της OCU μπροστά μας στην αίθουσα του δικαστηρίου. Σήμερα, αυτοί θα με κατηγορήσουν ως ορθόδοξο επίσκοπο σύμφωνα με τα παραπάνω άρθρα του Ποινικού Κώδικα. Ταυτόχρονα, όμως, πραγματικά δεν θέλουν να αναγνωρίζονται δημοσίως στο Δικαστήριο ως “κληρικοί”. Αυτός είναι ο λόγος για τον οποίο δεν φορούν ράσο σήμερα. Οι κληρικοί της OCU δεν θέλουν αυτό το δικό τους “αμάρτημα του Ιούδα” να εκληφθεί ως “αμάρτημα του Ιούδα” από την κοινωνία μας και ολόκληρο τον ορθόδοξο κόσμο, ο οποίος παρακολουθεί τη διαδικασία. Αυτός είναι ο λόγος για τον οποίο δεν φορούν τα ρούχα που αντιστοιχούν στη θέση τους στην OCU – ράσο και σταυρούς – στις δικαστικές ακροάσεις. Έρχονται στις δικαστικές ακροάσεις με στρατιωτικές στολές, μεταμφιέζονται σε στρατιωτικούς ιερέας. Γιατί πρέπει να καθόμαστε στο δικαστήριο με προστατευτικά, παντελόνια παραλλαγής και μπλουζάκια; Απειλείστε από σκοπευτή ή από εχθρική σφαίρα; Όχι, δεν υπάρχει καμία απειλή. Αλλά πραγματικά δεν θέλετε να δει ο βαπτισμένος κόσμος ότι ήταν οι “κληρικοί” της OCU που έσυραν τον ορθόδοξο μητροπολίτη στο δικαστήριο. Και αυτό ακριβώς είναι. Και αυτό γίνεται στον εικοστό πρώτο αιώνα μπροστά στα μάτια ολόκληρου του ορθόδοξου κόσμου.
Εισερχόμενος στη δίκη, θα ήθελα να επιστήσω την προσοχή του αξιότιμου Δικαστηρίου και των παρατηρητών στο γεγονός ότι αυτή η δίκη πιθανό θα είναι ενδεικτική, καθώς έχει ήδη προκαλέσει ευρεία δημόσια αντήχηση τόσο στην Ουκρανία όσο και στο εξωτερικό. Η διαδικασία αυτή μπορεί επίσης να αποτελέσει προηγούμενο για τη σύγχρονη Ουκρανική δικαιοσύνη. Σίγουρα όμως θα είναι μια ακόμη σοβαρή δοκιμασία της αμεροληψίας και της δικαιοσύνης του δικαστικού μας συστήματος.
Οι εμπνευστές της ποινικής υπόθεσης εναντίον μου, αν και έφεραν κατασκευασμένες κατηγορίες βάσει συγκεκριμένων άρθρων του Ποινικού Κώδικα, για τις οποίες δεν είμαι καθόλου ένοχος, αλλά, σε γενικές γραμμές, θέλουν να με δικάσουν όχι για συγκεκριμένες παράνομες πράξεις (τις οποίες δεν διέπραξα, και οι εκπρόσωποι της Υπηρεσίας Ασφαλείας της Ουκρανίας και του γραφείου του εισαγγελέα το γνωρίζουν καλά αυτό). Θέλουν να καταδικάσουν δημόσια την ίδια μου τη θέση ως ιεράρχη της Εκκλησίας:
– τη θέση της υπεράσπισης της κανονικής δομής της Εκκλησίας,
– τη θέση της απόρριψης του σχίσματος, την απόρριψη των πολιτικών, συμβιβαστικών, μη κανονικών τρόπων υπέρβασης του σχίσματος – χωρίς μετάνοια και χωρίς πραγματική αποστολική χειροτονία,
– τη θέση υποστήριξης της ενότητας της Εκκλησίας και της χιλιετούς ιστορικής αλήθειας του λαού μας.
Οι εμπνευστές αυτής της ποινικής διαδικασίας θέλουν από εμένα, ως ορθόδοξο επίσκοπο και ως πολίτη της Ουκρανίας, να το βουλώσω και να μην πω τίποτε άλλο. Για να το δουν αυτό οι άλλοι πιστοί της Εκκλησίας, να φοβηθούν και να σιωπήσουν. Ιδανικά, ολόκληρη η Εκκλησία πρέπει να σιωπά. Θέλουν να καταδικάσουν όχι μόνο τη θέση μας, τις δηλώσεις μας, αλλά και τις σκέψεις μας. Οι ωφελούμενοι αυτής της ποινικής διαδικασίας έχουν ως στόχο να καταδικάσουν την πολιτική μας στάση απέναντι σε ό,τι γίνεται σήμερα στη θρησκευτική σφαίρα της κοινωνίας μας. Καταδικάστε τη διαφωνία. Και όχι μόνο τη δική μου προσωπικά, αλλά και εκατομμυρίων ανθρώπων σαν εμένα, πολιτών της Ουκρανίας, κυρίως πιστών της Ουκρανικής Ορθόδοξης Εκκλησίας, αλλά όχι μόνο αυτών.
Παραμένοντας σταθερός στην κανονική και πολιτειακή μου θέση, την οποία εξέφρασα παραπάνω, αντιλαμβάνομαι ωστόσο πολύ καλά ότι σήμερα στη χώρα μας κάθε ανακριβές βήμα δημόσιας υπεράσπισης της θέσης μου μπορεί να οδηγήσει σε καταιγισμό συκοφαντιών και επιθετικότητας από τους αντιπάλους, με αποτέλεσμα να βλάψει την Εκκλησία. Ως εκ τούτου, στη δίκη, θα προσπαθήσουμε να μην αφήσουμε την εισαγγελία να μας προκαλέσει να λάβουμε περιττά και αχρείαστα βήματα. Με άλλα λόγια, κρίνετε με μόνο για τα πραγματικά αδικήματα για τα οποία με κατηγορεί η Υπηρεσία Ασφαλείας της Ουκρανίας και όχι για τις σκέψεις και τα συναισθήματά μου. Οι σκέψεις και τα συναισθήματά μου είναι δική μου υπόθεση. Ειδικότερα, θα αποτρέψουμε κάθε απόπειρα μετατροπής της συζήτησης σε πολιτικό επίπεδο, αν υπάρξουν τέτοιες απόπειρες.
Δεδομένου ότι ο Ποινικός Κώδικας της Ουκρανίας δεν έχει ακόμη εισαγάγει άρθρα για τη “διαφωνία” και τα “εγκλήματα σκέψης” (όπως στο διάσημο μυθιστόρημα του Τζορτζ Όργουελ), η υπερασπιστική μας ομάδα θα επιμείνει να αποδείξει η εισαγγελία τα στοιχεία των αδικημάτων που μου καταλογίζονται στο κατηγορητήριο, και μόνο αυτά.
Έχοντας επίγνωση της ευθύνης μου απέναντι στο ποικιλόμορφο ποίμνιο της Εκκλησίας μας, το οποίο υφίσταται συνεχείς επιθέσεις εναντίον του, ως ιεράρχης της Εκκλησίας, επιφυλάσσομαι του θεμελιώδους δικαιώματος να μην εκφράζω την προσωπική μου άποψη για οποιαδήποτε κοινωνικά ζητήματα, ιδεολογικά ζητήματα και ακόμη περισσότερο για πολιτικά ζητήματα. Εάν η συζήτηση αφορά τη θέση της Ουκρανικής Ορθόδοξης Εκκλησίας σε ορισμένα κοινωνικά σημαντικά ζητήματα, θα παραθέσουμε επίσημα έγγραφα της Ουκρανικής Ορθόδοξης Εκκλησίας ως απαντήσεις.
Ευχαριστώ για την προσοχή σας.
Υπηρεσία Τύπου της επισκοπής Τσερκάσι της UOC
Количество просмотров: 11
Цей запис також доступний на: Russian
