У Черкасах молитовно зустріли чудотворну ікону Божої Матері “Страсна” (+ВІДЕО)

22 жовтня 2023 року, в Неділю 20-ту після П’ятидесятниці, з благословення митрополита Черкаського і Канівського Феодосія, вікарій Черкаської єпархії єпископ Корсунь-Шевченківський Антоній звершив Літургію в Архангело-Михайлівському кафедральному соборі м.Черкаси. Преосвященному владиці співслужили секретар Черкаської єпархії протоієрей Василій Вознюк, благочинний Черкаського округу протоієрей Сергій Чумак і духовенство собору.

Перед початком богослужіння в Соборному парку відбулася урочиста зустріч чудотворної ікони Пресвятої Богородиці “Страсна”. З благоговінням перед святим образом, черкащани зустрічали ікону уклінно. Написана на Святій Горі Афон, святиня прибула до Черкас зі Свято-Покровського храму с. Комаргород (історична назва – Отченашівка) Вінницької області.

На Літургії було прочитано молитву за Церкву, що потерпає від гонінь.

Після закінчення богослужіння єпископ Антоній звернувся до парафіян собору з проповіддю. Владика розповів про діяння святих отців Сьомого Вселенського Собору, яких Церква вшановує цього недільного дня. Тоді, у 8 столітті, після запеклих іконоборчих гонінь у Візантії було відновлено шанування святих ікон. У своїй проповіді архієрей розкрив значення соборності для Православної Церкви і малої Церкви – християнської сім’ї.

Після відпусту Літургії протоієрей Сергій Чумак у співслужінні духовенства кафедрального собору прочитав акафіст перед іконою Пресвятої Богородиці “Страсна”. Численні віряни прикладалися до чудотворного образу, звертаючи до Цариці Небесної свої молитовні прохання. Святиня перебуватиме в Черкасах до 29 жовтня включно.

***
Історія Отченашевської ікони Богородиці “Страсна” пов’язана з ім’ям дворянина П.М. Балашова. Образ був написаний на замовлення його дружини на Святій Горі Афон у Свято-Пантелеймонівському монастирі. На тильній стороні ікони є надпис, що засвідчує, що образ написаний в 1903 році спеціально для села Отченашівка, в сільский храм, для богоспасаємої
пастви.

Коли ікона Богородиці була завершена, староста храму у супроводі інших людей відправився на Афон. Цю подорож, як і створення ікони, фінансував сам Балашов. Ікона Божої Матері “Страсна” була привезена в Одеський порт. Велику святиню з належною честю занесли в портовий храм святого Миколая Чудотворця, де біля неї був урочисто відслужений молебень. Потім залізницею ікона була відправлена до станції Вапнярка, звідки Хресною ходою народ Божий, під головуванням свого пастиря, протоієрея Феоктиста, заніс святиню у Свято-Покровський храм с. Отченашівка.

Ікона була в цьому храмі, за є свідченнями людей, до Жовтневої революції 1917 року. Перед нею служили молебни, тут молилися як місцеві жителі, так і багато гостей з інших місць. Біля святого образу, у Пречистої брали благословіння молодята, хворі знаходили втіху у скорботах, матері просили благословіння для своїх дітей, дружини молились за чоловіків, що їхали в далеку подорож. Всім давала Свою милість та благодатний покров Втішаюча всіх скорботних, Молитовниця за стражденних та блага Цілительниця людських душ.

Все змінилося з приходом богоборчої більшовицької влади. Чекісти виносили все з храму, трощили ікони, заарештовували священників. Сумна доля не пройшла повз Свято-Покровський храм разом з його святинею. Церква була зачинена, всі ікони вилучені, сосуди, священницькі і храмові вбрання, книги, іконостас, престол – спалені. А “Страсну” ікону разом з іншими дошками забрали “на колгосп”, щоб зробити з неї корито для курчат.

Один благочестивий селянин таємно вночі забрав ікону до себе і заховав її на горищі. Там вона і зберігалася до відкриття храму під час Великої Вітчизняної війни. Таким чином, Пресвята Богородиця зберегла Свій дивний образ.

Після реставрації храму ікона зайняла своє старе місце в ківоті, котрий також дивом залишився цілим (він був закинутий під паркан і там був весь цей час). При наступі німецьких військ в село зайшли румуни. Вони встановили нову владу та дозволили богослужіння в православному храмі. Була знову відкрита Покровська церква. Румунами у храмі був проведений ремонт, поставлений новий іконостас, що зберігся до нашого часу. Псаломщик Іван приніс до храму збережену у нього святиню – ікону Богородиці. Її встановили у спеціальний ківот, що знаходиться у храмі і зараз.

Через деякий час радянські війська звільнили Вінничину від німців. Знову почали закривати храми. Був закритий і Покровський храм. Ікони загрузили на віз та вивезли у Свято-Різдва Богородиці Степанівську церкву.

Минуло багато років. До свята Покрови Пресвятої Богородиці в 1990-му році Свято-Покровський храм влада дозволила знову відкрити. Люди своїми силами почали відновлювати церкву. Багато хто повертав ікони, що раніше були в храмі. Також повернули ікони зі Степанівської церкви, вивезені туди під час закриття Покровського храму с. Отченашівка. Повернулася і головна святиня храму – “Страсна” ікона Богородиці. Її знову встановили в ківот. Кожного року, 26 серпня, в день пам’яті Страсної ікони Богородиці, почали звершувати особливе урочисте богослужіння. Це була дата перенесення образу в Свято-Покровський храм.

На свято збиралось багато священників та віруючих. На величну соборну службу місцевий прихід запрошував усіх. Почали приїзджати паломники з інших приходів та місцин. Після Божественної Літургії звершувався водосвятний молебень з акафістом Божій Матері. Через Свою благодатну ікону Вона являла і дотепер являє Свою небесну допомогу багатьом людям, що приходять до Неї у скорботах та хворобах.

Пресслужба Черкаської єпархії УПЦ