Вікарій Київської Митрополії єпископ Броварський Феодосій взяв участь у III Міжнародній конференції “Церква і бідні”

5 грудня в Храмі Христа Спасителя пройшла III Міжнародна конференція «Церква і бідні. Православні та католики в служінні милосердя». Її учасниками стали ієрархи Руської Православної та Римо-Католицької Церков, богослови з духовних вузів Росії і Італії, представники Громади святого Егідія, а також керівники соціальних проектів з різних країн. Конференція була організована з благословення Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Кирила Синодальним відділом РПЦ із церковної благодійності та соціального служіння та католицьким рухом мирян «Громада святого Егідія» за участю Відділу зовнішніх церковних зв’язків Московського Патріархату.

На запрошення організаторів конференції, з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира, в її роботі взяв участь вікарій Київської Митрополії єпископ Броварський Феодосій.

Починаючи свій виступ перед високим зібранням, владика Феодосій передав учасникам форуму вітання та благопобажання Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира. Далі єпископ Феодосій вимовив доповідь на тему “Христос-Спаситель – смиренний брат принижених”, в якій на підставі євангельської заповіді милосердя, заповіданої Господом нашим Іісусом Христом, розкрив тему сучасного соціального служіння в Українській Православній Церкві.

Зокрема владика відзначив, що відповідно до розширеної сфери діяльності Церкви у цій галузі, Священним Синодом УПЦ були засновані додатково до основного соціального Відділу ще кілька Відділів, що профильно займаються соціальною роботою з різними категоріями українського суспільства. Це Синодальний відділ «Місія соціальної допомоги дітям», Відділ з питань охорони здоров’я та пастирської опіки медичних закладів, Відділ у справах пастирської опіки пенітенціарної системи, а також Відділ у справах сім’ї.

Також, за словами єпископа Феодосія, “соціальна діяльність нашої Церкви в даний час проходить процес становлення, який обумовлений головним чином тим, що змінилися і продовжують далі змінюватися реалії пострадянського часу і простору. Але, при всіх складнощах теперішнього часу, не підлягає сумніву, що Церква, що має своєю Главою Спасителя “яка є Його тілом, повнотою Того, що виповнює все в усіх” (Еф. 1, 22-23.), милістю Божою, подолає всі перешкоди і буде зростати і процвітати в служінні любові та милосердя до ближнього по заповіді Христовій, запорукою чого є її багатовіковий досвід соціального служіння”.