Пасхальне послання митрополита Черкаського і Канівського Феодосія

«Па́сха, Госпо́дня Па́сха: от сме́рти бо
к жи́зни и от земли́ к небеси́ Христо́с Бог
нас преведе́, побе́дную пою́щия.»
(Пасхальний канон, Пісня 1)

ХРИСТОС ВОСКРЕС!

Дорогі у Господі всечесні отці, боголюбиві ченці та черниці, близькі серцю брати і сестри! Вітаю всіх вас зі світлим святом Воскресіння Христового! Сьогодні день перемоги Божої не лише над смертю, але й над злом цього світу. Син Божий, який став Сином Людським, подолав зло Своєю Божественною силою. Через втілення Бог скористався нашою людською природою для Своєї перемоги і цим удостоїв нас участі у цій боротьбі. Кожен із нас тепер є частинкою тіла Христового і кожен із нас покликаний, подібно Христу, брати участь у спасінні світу і в перемозі над злом. Христос, що зцілив Своїм життям і хресними стражданнями сприйняту Ним людську природу, у Своєму Воскресінні оживив її для вічного життя. Він вигнав із людського єства смерть, яка проникла в нього через гріхопадіння. Внаслідок цього, людське єство у повному своєму складі у Христі знову стало безсмертним.

Святі Отці, зокрема преподобний Іоанн Дамаскін, говорячи про Воскресіння, використовують такий образ – людська природа Христа стала для пекла та смерті своєрідною «приманкою». Як древній кит проковтнув пророка Іону, так і пекло вирішило проковтнути людську душу Христа, не бачачи і не знаючи, що в ній сховане Божество, думаючи, що це лише черговий нащадок падшого Адама. Проте, «проковтнуте» смертю, виявилося для пекла смертоносним! І, скуштувавши безгрішної і життєдайної Людини, пекло гине і віддає назад усіх, кого колись поглинуло. «Смерть умертвися, і ми ожихом» (з седальна недільного Октоїха 2-го гласу на утрені). Якщо не було б Воскресіння Христового, то віра в Бога, віра в добро і правду була б підірвана, був би втрачений весь сенс людського життя. «Коли ж бо Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна також віра ваша!» (1 Кор. 15:14), каже апостол Павло. Воскресіння – це не тільки торжество. Воскресіння – це сенс і основа нашого життя та християнської віри.

Але шлях, що веде до воскресіння – це завжди шлях хресний. Це шлях, на якому людина крок за кроком відмовляється від усього, що її поневолює, що робить її рабом, а не вільною. Це шлях, на якому віруюча людина відмовляється навіть від себе самої заради того, щоб стати здатною всім своїм життям служити Богу і своєму ближньому. Шлях спасіння – це шлях самообмеження, скорбот і хвороб. У цьому наше християнське покликання. Ми покликані з’єднуватися з Христом не лише в радості таїнства Причастя, не лише в благодатному спілкуванні з Богом. Ми також покликані з’єднуватися з Христом і в іншій Чаші, у Чаші скорботи, про яку говорив Господь своїм учням: «Ви питимете Мою чашу і будете хреститися хрещенням, яким Я хрещуся» (Мф. 20:23). Іншими словами, Господь говорить нам, що якщо ви не поринете в той жах, який Мені доведеться пройти, то ви не можете бути Моїми учнями. І це говориться, у тому числі й нам з вами, віруючим людям, які зібралися цієї Пасхальної ночі у Божі храми Черкащини.

І справді, так воно і є. Багато хто з нас саме сьогодні почав відчувати на собі не тільки звичні радощі людського життя, але й жахи земного буття, одним з яких є війна. Для переважної більшості з нас, які стоять у цьому храмі, це перша в житті воєнна Пасха. Пасха під час справжньої війни, війни, яка не десь там, далеко, а у нашому власному житті, у наших містах і селах, у наших сім’ях, навіть у нашій Церкві. Ми вперше по-справжньому і на власні очі зіткнулися з такими поняттями як біженці, евакуація, мобілізація, відправлення в зону бойових дій наших братів і синів, реальна небезпека їхньої загибелі. А ще війна – це обмеження громадян у їхніх правах та свободах. А ще війна – це, на превеликий жаль, час зради та підлості, це час мародерства та рейдерства. Війна це час, коли яскраво оголюються приховані якості в людях, як добрі, так і погані. Так було завжди. І так, напевно, завжди буде. Війна це страшно. Війна це той жах людського життя, в який ми з вами повинні поринути за Іісусом Христом. «Ви питимете Мою чашу і будете хреститися хрещенням, яким Я хрещуся» (Мф. 20:23).

Але ми з вами, віруючі у Христа, вірні святої канонічної Української Православної Церкви, ніколи, ні на одну хвилину, ні на одну секунду не повинні забувати, що, не дивлячись на весь жах і весь тягар воєнного часу, ми знаходимося під особливим наглядом і увагою Божою! Ми знаходимося під Його Всесильним і Всемогутнім Заступництвом! У нас навіть волосся на голові все перераховане Богом (Мф.10:30), і жодна з наших волосин не впаде без Його святої волі! Саме це Боже піклування про кожного з віруючих у Нього, за всіх часів було головною та абсолютною перевагою справжньої, канонічної Православної Христової Церкви. Це і сьогодні залишається головною та абсолютною перевагою віруючих Української Православної Церкви в нашій країні. Користуючись цією перевагою, Церква Христова пережила свого часу імператорів-гонителів Нерона і Діоклетіана, пройшла через періоди імперій, вижила за більшовиків і Радянських часів, пережила безліч воєн, як громадянських, так і міжнародних. І немає жодних сумнівів, що наша Українська Православна Церква переживе і цю війну, і цей тяжкий час, і цей незаслужений пресинг з боку світського суспільства.

Серця та надії більшості віруючих Української Православної Церкви сьогодні, як і завжди, звернені у вічність. Тому нашу Церкву береже Господь. Головне завдання сьогодні для нас, вірних і не відпавших у розкол священиків, ченців та мирян Черкаської єпархії, – підтримати слабких, уберегти тих, хто захитався, захистити впавших духом. Наше завдання сьогодні допомогти всім, хто постраждав і страждає від війни. Сьогодні нам даний час нового сповідництва, сповідництва життям, таким життям, яке було б відблиском сяйва Слави Божої. Будемо ж всі разом у ці пасхальні дні вірні своєму покликанню! І тоді не лише ми, вірні, але й усі люди навколо нас, разом із нами зможуть вигукнути:

ВОІСТИНУ ВОСКРЕС ХРИСТОС!

Смиренний
+ ФЕОДОСІЙ,
милістю Божою
Митрополит Черкаський і Канівський.

Пасха Христова 2022 року.
м. Черкаси.