Архієпископ Феодосій очолив богослужіння престольного свята у храмі преподобного Серафима Саровського

15 січня, в храмі на честь преподобного Серафима Саровського, в Пущі-Водиці м.Києва, з нагоди престольного свята відбулося святкове богослужіння, яке з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія, очолив вікарій Київської Митрополії, керуючий Північним київським вікаріатством архієпископ Боярський Феодосій у співслужінні вікарія Київської Митрополії єпископа Васильківського Миколая.

Преосвященним владикам співслужили благочинний Святошинського благочиння протоієрей Діонісій Дунаєв, благочинний Печерського благочиння протоієрей Володимир Косточка, настоятель храму прот. Іоанн Грицько, духовенство та гості приходу в священному сані.

Після читання Євангелія архієпископ Феодосій звернувся до парафіян зі словом проповіді.

На сугубій єктенії були піднесені молитви про єдність Православної Церкви та про мир в Україні.

Після Літургії був звершений Хресний хід навколо храму.

На завершення урочистостей архієпископ Феодосій передав духовенству і прихожанам храму привітання з престольним святом від Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія і вручив нагороди церковним благодійникам.

***

Історична довідка.

Наприкінці XIX століття у місцевості Пуща-Водиця біля Києва було створене однойменне дачне селище, де кияни могли зводити дачі на ділянках у 0,25 га. У 1903 році члени Товариства по благоустрою місцевості Пущі-Водиці звернулися до тогочасного міського голови В. М. Проценко з проханням дозволити облаштувати у селищі православний храм.

Міський голова звернувся до митрополита Київського та Галицького Флавіана та 16 липня отримав його благословення на зведення церкви на честь преп. Серафима Саровського, якого було прославлено саме у 1903 році. За короткий час було побудовано каплицю та інші церковні приміщення.

Будівництво церкви Серафима Саровського розпочалося 8 червня 1910 року, 12 грудня того ж року храм був освячений протоієреєм Іоанном Богородицьким. 21 липня 1911 року був освячений боковий вівтар на честь святителя Миколая. Протягом 1910–1911 років було зведено ще одну будівлю причту, продовжувався благоустрій церковної території. У березні 1911 року рішенням Синоду при церкві було засновано самостійну парафію, настоятелем став священик Костянтин Стешенко.

Радянські органи зареєстрували православну громаду церкви Серафіма Саровського у жовтні 1920 року. До кінця 1930-х років храм залишався діючим. 1937–1939 роках храм був закритий, богослужіння у ньому відновилися лише у 1943 році. Церковні будинки, зведені у 1905–1907 та 1910–1911 роках, були зруйновані. Іконостас з іконами розібрали парафіяни, іконостас був захований у навколишньому лісі, та після війни був відновлений і реконструйований, проте старі ікони зібрати не вдалося. У 1992 році київський художник С. Вандаловський написав ікони для центрального іконостаса, у 1995 році була написана нова храмова ікона преподобного Серафима Саровського, а також ікони 12 апостолів для іконостаса правого бокового вівтаря.

У 2000–2003 роках церкву капітально відреставровано з рахунок парафіян та благодійних пожертв.