БАЙБУЗЬКА ЧУДОТВОРНА ІКОНА БОЖОЇ МАТЕРІ. Повернемося до належного шанування святині! (+ВІДЕО)

1 жовтня 2022 року митрополит Черкаський і Канівський Феодосій звершив Божественну літургію в храмі на честь Успіння Пресвятої Богородиці с.Байбузи Черкаського благочиння – місці постійного перебування Байбузької чудотворної ікони Божої Матері.

Високопреосвященному владиці співслужили секретар єпархії прот.Василій Вознюк, духовенство Черкаського округу на чолі з благочинним прот. Сергієм Чумаком та настоятель храму прот.Георгій Робак.

На сугубій єктенії була піднесена молитва за мир в Україні та єдність Православної Церкви.

По завершенню Літургії був звершений молебень перед місцевою чудотворною Байбузькою іконою Божої Матері, після чого владика Феодосій звернувся до присутніх зі словом проповіді та нагородив Благословенною Грамотою за старанні труди на славу Святої Церкви багаторічну старосту храму Пригоду Софію Василівну.

З вдячністю Пресвятій Богородиці та засвідчуючи чудотворність Байбузької ікони Божої Матері, митрополит Феодосій по древній церковній традиції зробив особливий подарунок – передав для прикрашання ікони власну панагію та парчовий плат, який свого часу перебував на гробниці Божої Матері в Успенському храмі в Гефсиманії, на Святій Землі.

Доїхати до с.Байбузи можна будь-яким автобусом за напрямком: Київ – Байбузи (ч/з Корсунь-Шевченківський), Черкаси – Корунь-Шевченківський, Черкаси-Жажків, попередньо зателефонувавши настоятелю Свято-Успенського храму прот.Георгію Робаку за номером: 093-525-9105, 096-967-3497.
Геолокація: https://goo.gl/maps/23NY6GFKyAwwfwSb9

Ікона Божої Матері Байбузька
Перший храм у селі Байбузи, як пише місцевий краєзнавець Людмила Небилиця, було збудовано у 1796 році старанням Федора Ладана, місцевого заможного жителя за допомоги багатьох селян.
Через сто років тут було споруджено нову церкву, яка прославилася своєю святинею — благодатною Байбузькою іконою.
За переказами, образ з’явився в селі на зрубі колодязя далекого 1832 року.
На початку XX століття графиня Балашова збудувала ще одну церкву, дерев’яну. В неї перенесли святий Байбузький образ. Але 1933 року храм зруйнували і на його місці збудували школу, яка згоріла під час Великої Вітчизняної війни. Ікону ж місцеві мешканці ховали у будинках і навіть у стогах соломи.
Коли розпочалася війна, ікону обнесли навколо села — і воно постраждало від фашистської агресії значно менше, ніж сусідні села.
Особливим випадком благодатної допомоги Божої Матері та Її Сина від ікони стало зцілення п’ятирічної дівчинки у 1832 році. Стражниця не могла ходити, але після того, як постояла біля ікони дві години, раптово відчула силу в ногах і сама, без сторонньої допомоги, побігла до своєї мами. Після цього чудового зцілення люди почали шанувати явлену чудотворну ікону і назвали її Байбузькою.
Потім ікона довгий час знаходилася в Киево-Печерскій Лаврі, і про її повернення в Байбузи клопотав байбузянин Федот Максимович, церковний староста байбузької церкви, який мав родинні зв’язки з київською знаттю. Через деякий час йому вдалося повернути образ до с.Байбузи. Коли його урочисто, зі співом, несли на руках, сталося ще одне диво: на той час стояла нечувана спека та посуха, але варто було селянам принести шановану ікону, як пішов сильний дощ.
Настоятель храму отець Георгій свідчить, що нещодавно святиня знову виявила свою чудотворну силу: одна дівчинка з Черкас хворіла на рак щитовидної залози. Почувши про благодатну ікону, вона почала приїжджати до с.Байбузи на молитву до храму. Слізно благали Божу Матір про зцілення дівчинки і її батьки. І Пресвята Владичиця Богородиця перед святом Світлого Христового Воскресіння припинила страждання дитини. І тепер батьки з дівчинкою приїжджають до Байбузів дякувати Цариці Небесній за надану милість.