Архієпископ Феодосій взяв участь у чернечому постригу свого старшого іподиякона (+ВІДЕО)

24 грудня 2018 року, у печерному храмі на честь преподобного Феодосія Печерського, що у Дальніх печерах Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври, у першу річницю архієрейської хіротонії ректор Київської духовної академії і семінарії єпископ Білогородський Сильвестр звершив свій перший чернечий постриг над студентом І курсу Магістратури КДА Богданом Мосуновим.

За богослужінням молились архієпископ Боярський Феодосій, вікарій Київської Митрополії, архієпископ Ніжинський і Прилуцький Климент, адміністрація, викладачі, студенти, вихованці Київських духовних шкіл, а також рідні та близькі студента Магістратури.

У постризі чернець отримав ім’я Рафаїл, на честь випускника Київської духовної академії святителя Рафаїла (Хававіні), єпископа Бруклінського (день пам’яті 27 лютого).

Духовним восприємником новопостриженого монаха став духівник КДА, завідувач сектором заочного відділення архімандрит Маркел (Павук).

Після постригу владика ректор звернувся зі словом настанови, у якому зауважив, що найголовнішим завданням для монаха є послух Святій Церкві. Його Преосвященство привітав ченця Рафаїла з постригом і закликав зберігати вірність Церкві Христовій та бути в єдності з Нею.

Після цього присутні привітали монаха Рафаїла з чернечим постригом.

За традицією Київських духовних шкіл, новопострижений чернець буде молитись протягом трьох днів в Академічному храмі на честь Різдва Божої Матері.

Історична довідка про святителя Рафаїла, єпископа Бруклінського

Рафаїл (Хававіні, 1860 — 1915), єпископ Бруклінський, святитель. Пам’ять 27 лютого (Православна Церква в Америці).
Народився в листопаді 1860 в Бейруті, в благочестивій християнській сім’ї. Точна дата народження майбутнього єпископа невідома, але, за його власним припущенням, це міг бути день його іменин — Собор Архангелів Михаїла та Гавриїла та інших Небесних Сил безтілесних (8 листопада за старим стилем) або один з найближчих до нього днів.
У 1861 році на свято Богоявлення був хрещений з ім’ям Рафаїл. У 1874 році закінчив початкову школу. Після цього як студент був прийнятий на пастирські підготовчі курси при Антіохійській Патріархії, які закінчив у 1879 році. Будучи студентом, в 1877 році був обраний на посаду заступника викладача, а в наступному році — вчителем арабської та турецької мов.
28 березня 1879 року був пострижений у чернецтво і служив іподияконом патріарха Ієрофея.
8 грудня 1885 року висвячений в сан диякона. У сані ієродиякона два роки перебував проповідником Антіохійського престолу і головою релігійної громади св. Іоанна.
У вересні 1888 року вступив до Київської духовної академії. У 1889 році був призначений главою подвір’я Антіохійської Церкви в Москві.
На прохання Антиохійського патріарха Герасима в червні 1889 був висвячений в сан ієромонаха в Києві в церкві Братського монастиря ректором КДА єпископом Сильвестром (Малеванським), а 20 липня був зведений в сан архімандрита в Москві в церкві Христа Спасителя митрополитом Московським Іоанникієм (Руднєвим).
Після закінчення Київської духовної академії, в лютому 1894 він був направлений до Казанської духовної академії практикантом арабської мови.
У 1895 році переїхав до Америки, 21 серпня того ж року призначений в Нью-Йорк для окормлення православних сиро-арабів в Алеутській єпархії.
У 1901 році двічі заочно був обраний митрополитом на кафедри Антіохійської Православної Церкви, але обидва рази відмовився, бажаючи послужити поширенню Православ’я в Америці.
4 лютого 1904 року призначений єпископом Бруклінським, 2-м вікарієм Алеутської єпархії. 29 лютого 1904 року рукоположений у єпископа Бруклінського, вікарія Алеутської єпархії, в соборі св. Миколая в Брукліні святителем Тихоном (Беллавіним) і Інокентієм (Пустинським). Це була перша православна хіротонія в Америці.
З початку 1905 року — видавець і редактор журналу “Алькалімат” (“Слово”) для сиро-арабів, журнал виходив 2 рази в місяць.
Перебував безпосередньо у віданні архієпископа Сиро-арабської місії. Був досвідченим місіонером з серйозною богословською підготовкою і прекрасним знанням російської та сиро-арабської мов.
Наприкінці 1912 року єпископ Рафаїл занедужав. Лікарі визнали серцеву недостатність, яка і стала згодом причиною його смерті. Помер 27 лютого 1915 року після тривалої важкої хвороби. На цей момент його працями Антиохійська місія налічувала 30 громад з 25 тис. парафіянами.
Причислений до лику святих Православною Церквою в Америці.
Автор багатьох праць та публікацій.