Архієрейська Літургія в престольне свято скиту Свято-Покровського Красногірського монастиря (+ВІДЕО)

21 травня 2023 р., у Неділю про сліпого і день пам’яті святого апостола і євангеліста Іоанна Богослова, з благословення митрополита Черкаського і Канівського Феодосія, вікарій Черкаської єпархії та благочинний у справах монастирів єпархії єпископ Корсунь-Шевченківський Антоній звершив Літургію в Іоанно-Богословському скиту Свято-Покровського Красногірського жіночого монастиря. Преосвященнішому владиці співслужили благочинний Черкаського округу протоієрей Сергій Чумак, благочинний Золотоніського округу протоієрей Сергій Снопок і духовенство монастиря.

За богослужінням молилися настоятелька Красногірської обителі ігуменія Арсенія з сестрами, а також настоятельки жіночих монастирів Черкаської єпархії.

На Літургії було піднесено молитву за Церкву, що потерпає від гонінь.

Наприкінці богослужіння було звершено Хресний хід пасхальним чином навколо храму, після якого єпископ Антоній звернувся до насельниць, парафіян і паломників обителі з архіпастирським словом. Владика привітав усіх прочан із престольним святом Іоанно-Богословського скиту, а також адресував слова привітання настоятельці Красногірського монастиря ігуменії Арсенії, яка нині відзначає день небесного покровителя – прп. Арсенія Великого.

***
Сьогодні Церква вшановує “апостола любові” і євангеліста Іоанна Богослова. Його проповідь була побудована на любові до Бога і людини, якою б вона не була: святим праведником чи занепалим грішником, богоборцем або язичником. У його серці знаходилося місце для кожного, хто потребував його допомоги, напоумлення і настанови. Слова “якщо ми любимо один одного, то Бог у нас перебуває” (1 Ін. 4:12) стали лейтмотивом його життя.

Для апостола Іоанна була дорога кожна людська душа. Святитель Климент Олександрійський розповідає, як одного разу апостол навернув до віри юнака. Йдучи на проповідь в іншу країну, Іоанн доручив його місцевому єпископу, щоб той спостерігав за молодим учнем. Архієрей поставився до доручення безвідповідально. Юнак став п’яницею, злодієм і ватажком розбійницької зграї.

Коли Іоанн повернувся назад, він зустрів єпископа, який каявся у своєму недогляді. Апостол вирушив на пошуки заблудшого. Коли він знайшов у пустелі лігво розбійників, юнак, який упізнав учителя, кинувся тікати. Незважаючи на старість, Іоанн кинувся йому навздогін із криком: “Сину мій, повернися до батька свого і не зневіряйся в падінні своєму; гріхи твої я візьму на себе”.

Ці слова жертовної любові знайшли відгук у душі занепалого грішника. Юнак зупинився і припав до ніг апостола з покаянням. Іоанн, з батьківською любов’ю, обіймаючи, поцілував його і привів у місто, радіючи, що знайшов “загиблу вівцю”.

Пресслужба Черкаської єпархії УПЦ