Божественна літургія у свято Успіння Пресвятої Богородиці в Архангело-Михайлівському кафедральному соборі м.Черкаси (+ВІДЕО)

28 серпня 2023 р., у свято Успіння Пресвятої Богородиці, з благословення митрополита Черкаського і Канівського Феодосія, вікарій Черкаської єпархії єпископ Корсунь-Шевченківський Антоній звершив Літургію в Архангело-Михайлівському кафедральному соборі м.Черкаси. Преосвященному владиці співслужили секретар Черкаської єпархії протоієрей Василій Вознюк, благочинний Черкаського округу протоієрей Сергій Чумак і духовенство собору.

На богослужінні було прочитано сугубу молитву за Церкву, що потерпає від гонінь.

Наприкінці Літургії архієрей із духовенством звершили славлення Успінню Пресвятої Богородиці, після чого єпископ Антоній звернувся до парафіян собору з архіпастирським словом. Архієрей привітав вірян із богородичним святом. Він зазначив, що цього дня ми відчуваємо особливу радість: тиху, спокійну, зігріваючу, яка ніби виходить із материнського серця.

Владика звернув увагу на те, що Пресвята Богородиця завжди близька до тих, хто звертається до неї зі щирою молитвою. Навіть якщо грішник, відчуваючи тяжкість від скоєних злих вчинків, не може поглянути на лик Спасителя, він завжди може звернути свій погляд на ікону Богоматері і попросити Її духовної допомоги.

Архіпастир побажав, щоб кожен християнин вважав Божу Матір своєю люблячою матір’ю. Адже саме Її молитви до Божественного Сина відкривають нам шлях до раю і сприяють прощенню наших гріхів.

Цього святкового дня духовенство, чернецтво і вся черкаська паства сердечно вітали єпископа Корсунь-Шевченківського Антонія з Днем народження, що відбувся 27 серпня. Черкащани бажали архієрею всіх духовних благ і допомоги Божої в нелегкий час випробувань для Православної Церкви.

***
Очікування швидкої смерті не стало трагедією для Матері Божої. Маючи міцну віру, Вона розуміла, які нетлінні блага чекають на Неї у вічності. Вона знала, що Її смерть стане лише тимчасовим сном, необхідним для того, щоб перейти в інший світ – світ блаженства і спокою. І ось, після молитви, Вона дізналася про наближення смерті.

Всією душею Вона бажала, щоб в останній шлях Її проводили розсіяні по всьому світу апостоли. Кожного з них Вона закликала до Себе на ім’я, благословляла і хвалила за їхню працю в проповіді Євангелія. Кожному з них Вона бажала вічного блаженства і молилася з ними про мир і добробут усього світу.

Нарешті, настав момент Її Успіння. У сліпучому світлі апостольському зібранню з’явився Сам Христос, а душу Богоматері забрав на Небо сонм ангелів. Але щоб поховати Її тіло, апостолам довелося зіткнутися із запеклим опором з боку жорстоких іудеїв. Вони хотіли розігнати похоронну процесію і поглумитися над тілом Богородиці. Але щойно один зі священиків підбіг до ложа Пресвятої Діви, щоб вчинити наругу, невидима сила відтяла йому руки і відкинула їх убік. Ця подія спонукала колишнього богоборця до покаяння, і незабаром він приєднався до числа апостолів.

Коли тіло Богородиці поклали в печеру, над місцем поховання три дні не змовкали молитви і псалмоспіви. Тоді повернувся з місіонерської подорожі апостол Фома. Він дуже засмутився, дізнавшись, що так і не встиг попрощатися з духовною Матір’ю. Коли, заради нього, апостоли відвалили камінь від гробу, всі побачили, що Богородиці там немає – Її тіло піднеслося на Небо.

Успіння Пресвятої Богородиці вкотре довело те, що смерть навіки переможена і обернена з болісної кончини в спокійний сон. За словом святителя Ігнатія Богоносця, смерть Богородиці стала таїнством. Ставши Матір’ю Життя, втіливши у світ Спасителя, вона змогла однією з перших успадкувати це вічне життя. Але навіть покинувши земну юдоль, Богоматір залишилася відданою людям. Залишивши світ, Вона не стала чужою цьому світу, продовжуючи розділяти з віруючим народом усі радощі й тяготи. І як вірно зазначив святитель Григорій Палама: “Вона – початок, джерело і корінь уготованої нам на небесах надії, яку нехай сподобимося всі ми отримати за Її молитвами про нас”.

Пресслужба Черкаської єпархії УПЦ