Єпископ Антоній звершив Літургію в престольне свято Свято-Покровського Красногірського монастиря (+ВІДЕО)

19 серпня 2023 р., у двунадесяте свято Преображення Господнього, з благословення митрополита Черкаського і Канівського Феодосія, вікарій Черкаської єпархії та благочинний у справах монастирів єпархії єпископ Корсунь-Шевченківський Антоній звершив Літургію у Свято-Покровському Красногірському жіночому монастирі. Цього дня відзначається престольне торжество головного храму монастиря – Спасо-Преображенського собору.

Преосвященному владиці співслужили секретар Черкаської єпархії протоієрей Василій Вознюк, ключар Архангело-Михайлівського кафедрального собору м.Черкаси протоієрей Олексій Демченко та духовенство монастиря.

За богослужінням молилися настоятелька Красногірської обителі ігуменія Арсенія з сестрами.

На богослужінні було піднесено молитву за Церкву, що потерпає від гонінь.

На Малому вході, за старанне служіння Церкві, з благословення керуючого Черкаською єпархією, єпископ Антоній нагородив клірика Красногірського монастиря ієрея Артемія Дзинзуса правом носіння золотого наперсного хреста.

Наприкінці Літургії було звершено чин малого освячення води, після чого відбувся велелюдний Хресний хід навколо Преображенського собору з освяченням плодів нового врожаю. По завершенню молитовної ходи, архієрей привітав ігуменію Арсенію і сестер обителі з престольним святом і звернувся до віруючих зі словом проповіді. Владика зазначив, що Своїм Преображенням Господь відкрив людям таємницю вічності і таємницю райського життя – всього того, що вабить до себе душу і серце православного християнина.

За словом владики Антонія, гору Фавор, на якій преображений Спаситель відкрив Своє Божество перед учнями, не варто сприймати виключно як географічний об’єкт. Фавором може стати кожне святе місце, насамперед – монастир. Переступивши поріг монастиря, практично кожен віруючий, слідом за апостолом Петром, вигукує: “Добре мені тут бути!”. Архієрей підкреслив, що чернечі обителі – це місце, де звершується особливий молитовний подвиг і де людина може відчути радість, благодать і відблиск фаворського світла.

***
Центральна споруда Красногірського монастиря – кам’яний Спасо-Преображенський собор, збудований у 1767-1771 роках роках за проектом останнього видного представника пізнього “козацького бароко” – архітектора Івана Григоровича-Барського (1713-1791), на кошти святителя Софронія, єпископа Іркутського і Нерчинського (1703-1771).

На час побудови Преображенського храму зодчий користувався широкою популярністю, прославившись створенням архітектурних ансамблів у стилі бароко. Цей стиль характеризується урочистістю і вражаючими ефектами, йому притаманна динамічність композиції та декоративна пишність. В архітектурі монастирського храму втілена ще одна риса стилю бароко – рівноправність і нескінченність: з якого боку не почати огляд фасадів церкви – неможливо виділити початок і закінчення архітектурного оформлення будівлі.

Зодчому довелося розв’язувати важке завдання – спроєктувати і побудувати церкву на складному рельєфі та обмеженій території. Знаменитий архітектор блискуче з ним впорався. Церква виявилася гармонійно вписаною в навколишній ландшафт. У ясну погоду зі східної околиці Золотоноші відкривається прекрасний вид на монастир. Після побудови нового кам’яного храму до назви “Золотоніський Краснігорський монастир” додалося слово “Преображенський”. Із закриттям монастиря в 20-х роках ХХ століття перестала функціонувати і Преображенська церква Красногірської обителі.

У середині 1920-х – на початку 1930-х років церква жодним чином не використовувалася і стояла порожньою та зачиненою, доки в стіни колишньої обителі не в’їхав Будинок інвалідів, перетворений 1933 року на Будинок для людей похилого віку. Після Великодня, 2 квітня 1941 року, Преображенська церква зазнала руйнування.

Через двадцять років відбулася важлива для монастиря подія. Постановою Ради Міністрів УРСР №970 від 24 серпня 1963 року Преображенська церква Красногірського монастиря взята під охорону держави як пам’ятка архітектури. Храм на той час перебував у напівзруйнованому стані. Турботу про збереження пам’яток архітектури проявляли тоді як громадські, так і госпрозрахункові організації. Нарешті, 23 березня 1988 року храм остаточно передали Красногірському монастирю. Відтоді, під керівництвом настоятельки обителі ігуменії Іларії розпочалися роботи з відновлення храму.

Уже через рік завершилися реставраційні роботи в Преображенській церкві. Було відновлено три куполи храму, будівля була оздоблена зовні та всередині, фасади пофарбовано в бірюзовий колір. В оновленій церкві було встановлено новий іконостас. Відтоді і до сьогоднішнього дня в Преображенському соборі Красногірської обителі невпинно лунають молитви монахинь за мир у всьому світі, за здоров’я і спасіння усіх православних християн.

Пресслужба Черкаської єпархії УПЦ