У Свято-Троїцькому монастирі відбулися урочистості на честь преподобномучениці Рафаїли Чигиринської

24 серпня 2023 р., у день пам’яті прпмц. Рафаїли Чигиринської, з благословення митрополита Черкаського і Канівського Феодосія, секретар Черкаської єпархії протоієрей Василій Вознюк очолив Божественну літургію у Свято-Троїцькому Чигиринському жіночому монастирі. Його Високопреподобію співслужили благочинний Чигиринського округу протоієрей Анатолій Прикотенко, ключар Архангело-Михайлівського кафедрального собору м.Черкаси протоієрей Олексій Демченко та гості у священному сані.

На Літургії молилися настоятелька монастиря ігуменія Єкатерина з сестрами, а також настоятелька Свято-Миколаївського Лебединського монастиря ігуменія Ніколая.

На богослужінні було піднесено молитву за Церкву, що потерпає від гонінь.

Після закінчення Літургії духовенство звершило молебень прпмц. Рафаїлі Чигиринській – останній ігуменії Свято-Троїцького монастиря, яка керувала обителлю до її закриття на початку 20 століття. Після спільної молитви протоієрей Василій звернувся до вірян із пастирською настановою.

***
Згідно з чигиринським оповіданням, Раїса Тертацька народилася 1877 року. Вона походила з благочестивої дворянської родини. Ще в дитинстві її серце запалало полум’яною любов’ю до Господа. Будучи дитиною, вона часто усамітнювалася в молитві, розчулювалася церковними піснеспівами. А в юнацькому віці випросила батьківське благословення на вступ до монастиря.

З юних років Раїса виховувалася і духовно зростала в лоні Свято-Троїцької обителі під мудрим керівництвом стариць і досвідчених духівників. За чисте, цнотливе життя Господь нарік свою обраницю великим архангельським ім’ям. Рафаїл – означає “цілитель Божий”. Пройдуть роки і преподобномучениця Рафаїла сподобиться від Всемилостивого дару цілительства тілесних і душевних людських недуг.

19 грудня 1920 року, в день пам’яті святителя Миколая Чудотворця – на одне з особливо шанованих престольних свят обителі, Господь благословив свою обраницю стати ігуменею монастиря. Вона тверезо усвідомлювала, що жезл її настоятельства був жеребом мучеництва. Невисока на зріст, по-жіночому слабка тілом, матінка Рафаїла мала тверду віру, і в усьому уповала лише на Господа.

З перших місяців відкритих гонінь на монастир ігуменія, за духовним міркуванням із сестрами, вирішила ігнорувати дедалі більший тиск влади, погрози ймовірної розправи й не залишати місце свого чернечого подвигу. Вона прагнула слідувати Христовій заповіді: “Хто терпить до кінця, той спасенний буде” (Мк.13:13).

Усвідомлюючи, що конфіскація монастирських приміщень на користь радянської влади неминуча, вона перша запропонувала чигиринському керівництву поселити в обителі дітей-сиріт. Турботлива християнка намагалася допомогти їм пережити важкий час голоду й громадянської розрухи коштом монастирських запасів і скарбниці, а також врятувати їхні душі під опікою черниць. За всього зовнішнього сатанинського тиску безбожна влада змушена була часто зважати на вчинки та дії матінки Рафаїли. Її духовна розважливість і проникливість допомагали уникати безвихідних ситуацій, а при зіткненні з агресивними богоборцями вона часто виходила переможницею за духом.

Остаточне закриття монастиря все ж змусило невелику групу сестер, які залишилися, переселитися до приватного будинку, що знаходився в місті Чигирині. Незабаром цей життєвий притулок став рятівним духовним оазисом для багатьох людей і місцем молитви гнаного духовенства. Там відбувалися богослужіння, під час яких подвижники мали змогу здійснювати сердечне покаяння і насичувати свої душі Причастям Святих Христових Таїнств. Там же відбувалися душевно-спасительні бесіди і таємні зустрічі великих церковних мужів.

Серпневої ночі 1926 року в будиночок, де жили матінки, хтось наполегливо постукав. Це був місцевий Христа ради юродивий Варфоломій, який славився своєю прозорливістю і передбаченнями. Блаженний метався під вікнами і кликав: Матінко Рафаїло, тікай! Через півгодини – тобі смерть!”. На що ігуменія твердо відповіла: “На все воля Божа. Я сестер не залишу”. Через деякий час у будинок увірвалася група активістів місцевої антирелігійної організації “Безбожник”.

Шестеро п’яних мужиків нахабно схопили настоятельку, вивели її на вулицю, прив’язали до дерева, обклали сіном, а потім підпалили, вимагаючи, щоб вона зняла з грудей хрест і віддала їм заховане нею раніше церковне начиння. Господаря не було вдома, діти злякалися і з жахом спостерігали за тим, що відбувається. Черниці безбоязно вийшли на подвір’я, впали на коліна і старанно молили Пречисту про допомогу. Несподівано вибухнув сильний грім, блиснула блискавка, і почався сильний дощ. Вогняне полум’я, ледь встигнувши розгорітися, згасло.

Тоді озлоблені мучителі поклали матінку на віз і, зв’язавши її, повезли до старої бойні, де 49-річній ігуменії влаштували звірячий самосуд. Спочатку ґвалтівники поглумилися над Христовою нареченою, а потім у сатанинській злобі, несамовито над нею знущалися. Після жорстоких катувань матушка, на руках у сестри, відійшла до Господа. Черниці поховали ігуменію Рафаїлу на міському Казанському кладовищі.

Пресслужба Черкаської єпархії УПЦ