ЧИ ВАРТО ВЗАГАЛІ ПРАВОСЛАВНИМ ХРИСТИЯНАМ ЗАЙМАТИСЬ ПРАВОЗАХИСНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ?
Митрополит Феодосій в інтерв’ю «Православному Життю»: про захист Церкви, починаючи від апостола Павла і до наших днів
– Ваше Високопреосвященство, портал «Православне життя» регулярно висвітлює Вашу діяльність із захисту прав вірян Української Православної Церкви та Вашого стоїчного протистояння сфабрикованим проти Вас звинуваченням. Але, крім цього, усім відома Ваша активна діяльність із захисту нашої Церкви в міжнародній спільноті. Хотілося б сьогодні поговорити на цю тему детальніше. З чого почнемо цю важливу розмову?
– Я запропонував би спочатку зупинитися на деяких духовних аспектах «захисту прав» як діяльності, яку я веду. Веду не тому, що є правозахисником, або не тому, що мені подобається юридична професія, ні. Але тому, що це є моїм пастирським обов’язком і пастирським обов’язком. Обов’язком із захисту свого духовенства і парафіян, захисту не тільки молитвою і словом розради, а й тими засобами захисту, які існують у цьому світі. Адже пастух на полі теж захищає свою отару не тільки добрим словом, молитвою та сопілкою, а й вступає в протиборство з розкрадачами, коли ті з’являються…
Можливо, у когось можуть виникнути запитання: наскільки це необхідно й ефективно? І чи варто взагалі православним християнам займатися правозахисною роботою? Можливо, це неправильно і суперечить твердженню про те, що «на все воля Божа»? Можливо, перед обличчям тих гонінь, переслідувань, масових захоплень наших храмів, – нам все-таки слід змиритися з цим і терпіти, не роблячи жодних дій?
Так, такий шлях теж є. Але такий вибір, на мій погляд, можна зробити лише щодо себе особисто, коли ти вже вільний від відповідальності за життя і порятунок інших, коли ти не просто піддаєшся гонінням, а поставлений на доріжку, що веде на Голгофу. Це – шлях Хреста, обставини якого звужують особисті зусилля щодо захисту себе та інших. І багато віруючих мирян, священиків і митрополитів, які вже заарештовані, які вже перебувають у в’язницях – фактично несуть уже цей Хрест, – Хрест, що полягає в терпінні тих важких обставин та умов, у які вони потрапили, терпінні з молитвою та вдячністю Богові.
Але що ж можемо і повинні робити ми, поки маємо можливість допомогти ближнім своїм талантом, професією, коштами, особистими зусиллями? На мій погляд, ми зобов’язані використовувати ті інструменти, які існують у сучасному світі. Багато з доступних для захисту Церкви інструментів, як-от право, – написані людьми з метою зв’язати зло, зменшити насильство, обмежити свавілля.
– А святі хіба йшли шляхом юридичної боротьби за себе і за паству, хіба чинили опір гонителям, захищалися в судах?
– Звичайно. Так чинив і святий апостол Павло, так чинили і багато інших святих під час гонінь, аж до преподобних Іова та Амфілохія Почаївських, святителя Луки Кримського.
Давайте подивимося на приклади святих, які потрапляли в аналогічні, і часто важчі умови, і тим не менш вони використовували світські способи захисту інтересів Церкви.
Преподобний Іов Почаївський, як відомо – 11 років судився особисто або із залученням адвокатів за права Почаївської Лаври, в судах Речі Посполитої, та інших судових інстанціях. Історичні матеріали свідчать, що навіть він, Іов Залізо, після цієї правничої діяльності потребував відновлення сил, віддалявся у затвор, передавав повноваження на ведення справ у судах адвокатам. Відомі справи і святителя Миколая Чудотворця, який домагався юридичними методами зниження податків для свого міста, діючи в інтересах своєї єпархії, духівництва та парафіян як їхній представник.
Для ілюстрації можна навести кілька цитат із прикладами на цю тему з кандидатської дисертації Блаженнішого Митрополита Онуфрія «Пастирське служіння преподобного Іова, ігумена Почаївського». Ось, подивіться:
«Багаторічний судовий процес преподобного Іова з Фірлеєм – це доволі своєрідний бік його пастирської діяльності, незвичний для нас, готових уявити собі духоносного старця-ігумена на молитві, зайнятого повчанням братів, фізичною працею чи ще чимось подібним, але аж ніяк не ходінням по судах, казуїстичними суперечками навколо якоїсь літери закону й узагалі самою своєю присутністю ніяк не вписується в мертвотно-бездушну атмосферу канцелярського царства… Починаючи з 1630 року, незважаючи на вельми сором’язливі умови, в які було поставлено православні монастирі на той час у польсько-литовській державі, преподобний Іов веде безперервну низку судових процесів, сам особисто з’являється в судах як представник монастиря, проявляє дивовижну енергію й наполегливість, і оскільки більша частина судових справ переходила до Люблінського коронного трибуналу, то й тут Преподобний був вельми відомим… Численні судові справи, які вів преподобний Іов, становлять невід’ємну частину його душпастирської діяльності, того тягаря, який він зі слухняності Богові взяв на свої плечі… У цій важкій і напруженій боротьбі Почаївському ігумену допомогли ті якості, які він здобув у результаті тривалого і суворого подвигу: непохитна віра в допомогу Божу і в кінцеве торжество правосуддя, довготерпіння і пастирська мудрість».
Але не тільки суперечка з Фірлеєм вимагала судового захисту: «З успіхом вів преподобний Іов і інші судові справи… в основному за заповітами. Деякі благочестиві дворяни заповідали монастирю певні суми, а спадкоємці відмовлялися їх віддавати. Преподобний Іов позивався до них і майже завжди вигравав процес…
Слід зазначити, що духоносний Почаївський ігумен усі ці судові справи вів не заради матеріальних прибутків, а заради зміцнення становища монастиря і щоб показати силу православної віри. І справді, можна тільки дивуватися, як Почаївський монастир у таку скрутну годину зумів зберегти й захистити у своїх стінах Православ’я, тоді як низка інших монастирів на Волині – Дубенські Спаський і Хрестовоздвиженський, Дерманський Свято-Троїцький, Жидичинський та інші – переходять в унію».
– Дуже цікаво, я навіть ніколи не замислювався над цим. Це якось пройшло повз увагу більшості наших вірян. Але ж насправді – захищати свою паству, зокрема і словом, і юридично, і фізично – прямий обов’язок кожного істинного пастиря. На прикладах, які Ви навели, це ясно видно. Владико скажіть, а чим на сьогодні займається Міжнародна правозахисна організація «Церква проти ксенофобії та дискримінації», біля витоків якої ви стояли?
– Правозахисний Альянс «Церква проти ксенофобії та дискримінації» продовжує активно діяти і приніс уже дуже багато реальних плодів і результатів у юридичній, інформаційній, судовій галузях. Користуючись нагодою, хочу поділитися приємними переживаннями, що один із ключових учасників нашого Альянсу, митрополит Ловчанський Гавриїл, сьогодні є одним із трьох кандидатів на Болгарський Патріарший престол. Для нас це велика честь і радість. Молимося за Владику.
Що стосується поточної діяльності Альянсу, то, мабуть, найголовніша і найважливіша новина на сьогодні – це те, що ми ухвалили рішення про створення Центру правової допомоги для забезпечення міжнародного захисту прав православних християн із різних Помісних Церков світу.
Цей Центр прийматиме звернення щодо порушень прав релігійних організацій УПЦ та організовуватиме юридичний і міжнародний захист як на національному, так і на міжнародному рівні, включно з організацією медійних кампаній, проведенням перемовин на дипломатичному й міжнародному рівні, на таких майданчиках, як ООН, – насамперед, це правозахисні майданчики у Женеві та політичний майданчик у Нью-Йорку, у Європарламенті у Брюсселі та Страсбурзі, у структурах Ради Європи.
Наші адвокати мають відповідні акредитації, що дають право виступати, подавати документи та зустрічатися з уповноваженими чиновниками. Таким чином, релігійні організації та окремі віряни УПЦ можуть направляти свої скарги, пропозиції та запити на допомогу за контактними даними, які я дам на завершення інтерв’ю.
Нагадаю, що наш Альянс був створений у день пам’яті святителя Миколая Чудотворця – 19 грудня 2023 року, і до його складу ввійшли авторитетні церковні ієрархи, зокрема – митрополит Чорногорський і Приморський Сербської Православної Церкви Іриней, митрополит Вострський Тимофій (Маргарітіс), Екзарх Гробу Господнього на острові Кіпр (Єрусалимська Православна Церква); Архієпископ Севастійський Феодосій (Ханна) (Єрусалимська Православна Церква); Митрополит Берлінський і Німецький Марк Арндт (Перший віцепрезидент Архієрейського Синоду РПЦЗ); Митрополит Ловчанський Гавриїл (Динєв) (Болгарська Православна Церква), докладнішу інформацію Ви можете знайти на нашому сайті, посилання на який також помістимо наприкінці інтерв’ю.
– А як практично проходить міжнародна правозахисна робота?
– Насамперед потрібно пояснити, що майданчики ООН, такі як Рада з прав людини ООН, Комітет з прав людини ООН, Спеціальні доповідачі ООН є найменш заангажованими в системі ООН. Вони мають найбільший вміст юридичного регламентного елементу, тобто процедур, які зобов’язують ці органи розглядати заяви про порушення прав людини. Інакше кажучи, є міжнародні структури, які працюють аналогічно до судової системи – тобто як на поданий позов суд зобов’язаний реагувати і відкрити справу, так і низка міжнародних майданчиків зобов’язані відкривати справу і реагувати, якщо туди потрапляють конкретні скарги.
Але при цьому є й інша особливість – якщо звернення не надходять, або вони не відповідають встановленій формі, або їх не підкріплено подальшою переговорною і (в хорошому розумінні цього слова) лобістською роботою – то такі звернення залишаються без руху і не призводять до суттєвих результатів.
Тобто для отримання захисту – необхідно подавати конкретні заяви у конкретних справах. Сьогодні не існує в міжнародній системі такого механізму, за якого структури ООН чи інші міжнародні структури займатимуться справами про порушення прав людини за власною ініціативою. За винятком дуже загальних питань або тих, які пролобійовані певними силами.
– Серед вірян іноді побутує думка, що будь-які західні структури, зокрема ООН, перебувають під жорстким ідеологічним контролем, і правди там не знайти. Чи так це?
– Думаю, що це не зовсім так. Можна сказати з певністю, що міжнародні майданчики ніхто не контролює на сто відсотків. Вони завжди є полем для боротьби, і завданням православних спільнот сьогодні є забезпечення постійної присутності на таких майданчиках, і не тільки у справах про конкретні порушення, а й з питань ідеологічного порядку денного, захисту християнських цінностей. Саме через ці структури, багато в чому через відсутність роботи з боку представників православних спільнот, були сформовані чужі християнству концепції прав ЛГБТ-спільнот, права на аборт, евтаназію та інші подібні теми.
Формування цих ідей і поступова ерозія права та правосвідомості державних лідерів з різних країн формувалася саме шляхом поступової та повільної, але системної роботи різноманітних НУО, що фінансуються приватними замовниками. Наша ж позиція полягає в тому, що необхідно створювати християнську противагу цим діям, і це потрібно було робити ще десятиліття тому.
– Це велика і важлива тема. Сподіваюся, у нас із Вами ще буде можливість її обговорити. А зараз давайте повернемося до питання захисту УПЦ.
– УПЦ та деякі інші Церкви зараз опинилися в ситуації, коли тиск з боку держав іде за напрямом втручання в канонічні та організаційні питання церковних юрисдикцій. Також незаконна активність влади зосереджена на справах майнового характеру та блоці кримінальних звинувачень за риторичні висловлювання. Адже саме такі справи зараз активно розвиваються в Україні, Естонії, та низці інших країн.
Саме завдяки цій особливості та високому ступеню юридичної регламентованості, на перерахованих мною міжнародних майданчиках можна домагатися результатів, аналогічних судовим інстанціям. І навіть ефективніших результатів, оскільки під час нарад ООН може бути реалізовано елемент публічного міжнародного дипломатичного розголосу.
Це найбільш ефективно у справах про переслідування конкретних людей за їхню правозахисну, релігійну або журналістську діяльність. У таких справах держава-правопорушник або окремі посадові особи-чиновники, які порушують права людини, вкрай зацікавлені, щоб про такі справи якомога менше говорили на міжнародному рівні.
– Ви вважаєте, що це реально може бути ефективним?
– Я хочу підкреслити, що ми не маємо ілюзій. І я хотів би, щоб і Ви розуміли, що міжнародні інструменти, за рідкісним винятком, не дають змоги припинити порушення прав людини в сучасних реаліях. Це більшою мірою інструмент профілактики погіршення, інструмент стримування політики переслідувань з боку держави-правопорушника, інструмент привернення міжнародної уваги до проблеми, розголосу, і доведення до свідомості правлячих політиків необхідності припинити незаконний тиск. Що стосується персональних справ, зокрема про кримінальні переслідування, – тут ситуація трохи краща, тому що справді, якщо міжнародні чиновники почнуть ставити запитання щодо конкретних кейсів, то є шанс поліпшення становища конкретної людини в конкретній ситуації, аж до її звільнення, поліпшення тримання під вартою, припинення тортур, переведення до інших умов тримання або досягнення компромісу з державою-порушницею в іншій формі. Саме за такою схемою реалізується захист у багатьох міжнародних кампаніях, що вимагають звільнення політичних в’язнів, правозахисників і журналістів. Однак усі подібні заходи, як правило, потребують значних зусиль і часу.
Для цього має виконуватися конкретна юридична робота як на національному, так і на міжнародному рівні. Недостатньо просто писати в ЗМІ, на якихось інтернет-ресурсах про те, що когось переслідують чи несправедливо судять, це не призведе до результату, і в більшості випадків навіть не здатне профілактувати погіршення ситуації. Коли порушення прав людини здійснюються державою – у таких справах вкрай складно домогтися швидкого результату. З іншого боку – під час роботи з такими державами, які чутливі до міжнародної критики та правозахисної роботи всередині міжнародних структур, саме дипломатичний рівень і рівень міжнародного права залишається практично єдиним способом і шляхом, звідки можна отримати реальний захист.
– І що ж у нашому випадку? Що в практичному сенсі нам необхідно робити для захисту Церкви і вірян України?
– В українських справах можуть допомогти якраз наші правозахисні організації, тому що завдяки їхнім акредитаційним можливостям і водночас наявності в таких організацій фахової міжнародної юридичної підтримки, – вони можуть заявляти про порушення прав людини на професійному дипломатичному міжнародному рівні. Їхні заяви публікуються на сайті ООН і в системі центру документації, вони знають, як забезпечити циркуляцію цих документів у міжнародній системі і де саме можлива найбільш ефективна реакція з боку міжнародних чиновників.
– А якщо конкретніше?
– Якщо говорити конкретно – можна позначити кілька майданчиків і можливостей як для контактної роботи, так і для подачі юридичних скарг у перспективі найближчих кількох місяців:
Наприклад. Для усних виступів на 56 сесії РПЛ ООН наші НУО зарезервували 18 слотів для виступів (попередні заявки) за різними темами, включно з Україною, Палестинськими територіями, боротьбою з дискримінацією, доповіддю Верховного комісара ООН з питань України та територій Криму, інтерактивним діалогом зі Спеціальними доповідачами ООН зі свободи вираження поглядів, та низкою інших.
У рамках перерахованих тем є різні можливості. Я перелічу по пунктах заходи і питання, які можуть бути там порушені:
1. Під час слухань доповіді Верховного комісара ООН щодо ситуації з правами людини в Україні та попереднього звіту Генерального секретаря ООН щодо ситуації в Криму (9 липня 2024 року) – можливий усний виступ та особистий контакт із Верховним комісаром ООН з прав людини та його функціональними співробітниками. До речі, іноді контакт із функціональними співробітниками може принести більший результат, ніж із чиновниками першого рівня.
Питання, які можуть бути порушені: – будь-які питання, що стосуються прав людини і політичних питань, пов’язаних із правом, зокрема питання загального порядку. Верховний комісар ООН з прав людини зобов’язаний звертати увагу на буквально всі питання і ситуації. Інше питання, що привернення його уваги до тієї чи іншої теми – вимагає постійної документальної та дипломатичної роботи, виступів, подання письмових заяв і скарг.
2. Інтерактивний діалог зі Спеціальним доповідачем ООН з права на свободу вираження думок і переконань (26 червня 2024 року)
Питання, які можуть бути порушені: – питання, що стосуються кримінальних справ проти митрополитів і вірян УПЦ, журналістів, про ситуації, в яких обмежуються права на вираження думок.
3. Інтерактивний діалог зі Спеціальним доповідачем ООН щодо незалежності суддів та адвокатів (24 червня 2024 року)
Питання, що стосуються незаконних дій щодо адвокатів і тиску на суддів або неможливості суддями здійснювати незалежне правосуддя, як це у нас тепер часто буває.
4. Інтерактивний діалог зі Спеціальним доповідачем ООН зі свободи зібрань та асоціацій (27 червня 2024 року)
Питання: неможливість реалізації права на зібрання релігійних організацій УПЦ як у ситуаціях із примусовими переведеннями громад, так і при проведенні відкритих публічних заходів.
5. Інтерактивний діалог зі Спеціальним доповідачем ООН з крайньої бідності та прав людини (02 липня 2024 року)
Питання: руйнування економіки України війною та необхідність надання більш суттєвої гуманітарної підтримки.
6. Загальна доповідь Верховного комісара ООН щодо його річного звіту (19 червня 2024 року)
7. Інтерактивний діалог зі Спеціальним доповідачем ООН з протидії расизму, расовій дискримінації, ксенофобії та всім формам нетолерантності – дуже близька сучасній Україні тематика.
– Вражає. Видно, що є непочатий край можливостей працювати над захистом нашої Церкви. Та й не тільки УПЦ, а й узагалі православних цінностей у світі.
– Так і є. Зверніть увагу – під особливою увагою правозахисників теми формування тренду ворожнечі за релігійною ознакою, тема мови, масових порушень прав вірян у тих чи інших країнах. Як то кажуть – «повний набір» хвороб сучасного українського суспільства.
Підсумовуючи, слід сказати, що за цими переліченими, а також і за іншими спеціально підібраними напрямами, наш Міжнародний правозахисний Альянс «Церква проти ксенофобії та дискримінації» може працювати як за конкретним кейсом, так і за конкретною країною. Звісно, перед виконанням конкретних дій буде проведено аналіз усіх обставин справи, політичної та правової ситуації в тій чи іншій країні, буде сформовано відповідну дорожню карту дій у справі. Аналогічним чином, але зі специфічними особливостями, може виконуватися робота на майданчиках з великим політичним елементом, наприклад, у Європарламенті, Раді Європи, або уповноважених органах інших країн, компетенція яких дає змогу реалізовувати міжнародний правозахисний елемент за темою прав людини.
Користуючись нагодою, запрошую всіх людей доброї волі, Православні Церкви, правозахисні організації, всіх, хто зацікавлений у захисті прав людини, захисті релігійних організацій Православних Церков з усього світу – взяти участь у цій роботі. Надсилайте нам свої запити та пропозиції. А в разі, якщо Ви готові зробити свій внесок у захист віри та Православних Церков – робіть фінансові пожертви за посиланням, яке залишимо після інтерв’ю, ми спрямуємо ці кошти на захист прав православних вірян.
– Сердечно дякую Вам, ваше Високопреосвященство, за розгорнуту і детальну бесіду. Насамкінець – кілька повчальних слів редакції та читачам порталу «Православне життя» напередодні Петрового посту?
– Бажаю всім читачам «Православного життя», всім православним вірянам України, не падати духом і не сумувати від тих подій, що відбуваються навколо. Таке вже було, таке ще, напевно, коли-небудь знову буде. Але Господь у ці дні дає нам із вами можливість трохи спробувати «на смак» гіркоту гонінь на Церкву. Ці дні скоро минуть. Дуже скоро пройдуть. А це означає, що неодмінно Господь дасть нам потім також скуштувати і радість Його визволення, і радість перемоги добра над злом. І радощів, з утіх тоді буде набагато-набагато більше, ніж зараз цієї гіркоти. Навіть не сумнівайтеся в цьому. Треба просто трохи потерпіти з надією на Бога: не нарікати, не здаватися і не опускати руки.
Надсилати свої пропозиції, скарги та ідеї можна за адресою: [email protected]
Ознайомитися з роботою Альянсу можна за посиланням:
Churchagainsthate.org
Надати фінансову допомогу на захист Православ’я можна тут:
https://www.churchagainsthate.org/donate/
Бесіду вів диякон Сергій Герук
За матеріалами сайту “Православне життя”
Количество просмотров: 38
Цей запис також доступний на: Russian
