Стояння у вірі: у Корсунь-Шевченківському не замовкає молитва гнаних парафіян біля огорожі свого Собору

“Будьте бадьорими, стійте у вірі, будьте мужні, тверді!” (1 Кор.16:13), – так наставляв апостол Павло молоду громаду грецьких християн, яких він називав “покликаними святими” (1 Кор. 1:2). Якщо кожен віруючий у Христа має початкове покликання до святості, то найтісніше наблизитися до святості можуть православні християни, яким Господь визначив жити в епоху гонінь.

Зараз ми переживаємо час, коли сповідництво і мучеництво перестають бути частиною віддалених від сьогодення оповідань, записаних в історичних документах, особистих щоденниках і книжках із далекого або не дуже далекого минулого. Стояння у вірі як стан душі притаманне нині багатьом чадам Української Православної Церкви, які стають новими сповідниками, продовжувачами давньої традиції святості.

Незадовго до хресних страждань Господь Іісус Христос передав учням Свій заповіт: “Хто Мені служить, нехай іде за Мною; і де Я, там і слуга Мій буде. І хто Мені служить, того вшанує Отець Мій” (Ін. 12:26). Спаситель пішов на Голгофу за гріхи всіх людей, а Його вірні послідовники зі століття в століття сходять на особисту Голгофу, переживаючи скорботи, утиски і гоніння за віру в Христа. Ім’я кожного з них не забуте Богом і всім їм уготована вічна нагорода на Небесах.

Здійснився цей духовний заповіт і на парафіянах Собору Нерукотворного Образа Спасителя в м. Корсунь-Шевченківський. Хвиля гонінь не оминула православних жителів міста. У ніч на 30 травня 2024 року рейдери від ПЦУ увірвалися на територію святині, зірвали замки і захопили храм за бездіяльності правоохоронних органів. Відтоді місце духовної радості стало місцем скорботи для парафіян, які стали на захист святині і не залишили її від моменту захоплення і до сьогоднішнього дня.

Тепер Корсунь-Шевченківська паства на чолі з духовенством і настоятелем – протоієреєм Іоанном Налапком – збирається біля зачиненої брами Собору, як перед запечатаним гробом Спасителя, щоб піднести Йому молитву за повернення зганьбленої святині. Спільне моління триває і вранці, і вдень, і ввечері.

У той час, коли на “богослужіння” до захопленого храму приходять лише кілька сторонніх людей, біля його огорожі для спільної молитви збираються десятки його багаторічних парафіян – від сорока до сімдесяти осіб одночасно і щотижня. Вони приходять сюди, відгукуючись на поклик Христа: “прийдіть до Мене всі, хто трудиться і обтяжений, і Я заспокою вас” (Мф. 11:28).

Віряни не втрачають надії на те, що настане час, коли незаконне володіння їхнім Собором загарбниками припиниться і вони зможуть повернутися в рідну святиню. А разом із ними до Дому Божого повернеться його законний Господар, Який знову духовно наситить вірних чад Своїми Тілом і Кров’ю у Святій Євхаристії.

Пресслужба Черкаської єпархії УПЦ