“Православними стежками Черкащини” – Черкаська єпархія організувала благодійну паломницьку поїздку для вимушених переселенців (+ВІДЕО)

18 червня 2022 р., з благословення митрополита Черкаського і Канівського Феодосія, відбулася паломницька поїздка вимушених переселенців, тимчасово проживаючих у Черкасах, святими місцями Черкащини.

У паломництві, організованому Місіонерсько-просвітницьким відділом Черкаської єпархії, взяли участь понад 100 біженців, які тимчасово знайшли притулок в нашому місті. В рамках благодійної акції переселенці змогли не лише помолитися у монастирях та храмах Черкащини, а й відвідати історичні пам’ятки Черкаської області.

Перед початком поїздки, в Архангело-Михайлівському кафедральному соборі м.Черкаси, перед мощами небесного покровителя краю преподобномученика Макарія Канівського, було звершено молебень, який очолив митрополит Черкаський і Канівський Феодосій. Після соборної молитви владика благословив учасників паломництва і звернувся до них із напутнім словом.

Владика Феодосій зазначив, що «Черкащина – це земля, мешканці якої завжди твердо відстоювали свою православну віру, захищаючи її від посягань іновірців та завойовників. Тут завжди було багато монастирів – оплотів Православ’я, ряд з яких відроджений в останні три десятиліття».

Архіпастир побажав паломникам зміцнити свої душевні сили в паломництві: «Важкий час неодмінно закінчиться і ви обов’язково повернетесь до своїх міст. Нам хочеться, щоб повернувшись додому, ви згадували Черкащину з любов’ю та теплом».

Перед від’їздом, паломники вклонилися мощам прпмч.Макарія Канівського і отримали в дар часточки облачення святого, а також пам’ятні подарунки.

Поїздка розпочалася з відвідання Покровського Красногірського жіночого монастиря, розташованого неподалік м.Золотоноша.

Це один з найстаріших монастирів України, чернече життя в якому не припинялося навіть у 20 столітті. За переказами, цей монастир було засновано на межі 16-17 століть ченцем із Константинополя, якому уві сні явилася Пресвята Богородиця, вказавши на місце майбутньої обителі.

Так, на мальовничій височині, що отримала в народі назву «Красна гірка», зародилося подвижницьке життя. Згодом власник цієї землі, козак Іван Шебет-Слюжка, заснував тут монастир. До 1790 р. монастир був чоловічим, а потім на його місце було переведено з Києва Іоанно-Богословську дівичу обитель. З того часу Красногірський монастир існує як жіночий.

В монастирі паломників гостинно зустріла його настоятелька – ігуменія Арсенія. Учасники поїздки завітали до храмів обителі та вклонилися чудотворним іконам Божої Матері «Дубенська Красногірська», «Козельщанська», частинці мощей свт. Софронія Іркутського та іншим святиням.

Наступним місцем паломництва став Іоанно-Богословський скит Красногірського монастиря. Він був заснований в 1871 р. для устрою єпархіального трикласного дівочого училища, де навчалися діти духовенства та сироти. У 1920-х роках. скит був відібраний у монастиря радянською владою, а в 2003 р. його землі було повернуто чернечій громаді. Згодом тут було відроджено монашеське життя, збудовано новий храм на честь св. ап. Іоанна Богослова, готель для паломників, сестринський корпус та засноване монастирське господарство.

Після поклоніння святиням та трапези у скиту, паломники вирушили до м.Золотоноші.

Перша історична згадка про місто датується 1576р., а в документах 1616р., Золотоноша згадується як «містечко», в якому щотижня проходили торги і щорічно – ярмарки. У 1625 р. в місті було засновано Золотоніську козацьку сотню, що проявила активність у битвах з поляками під Жовтими водами та Корсунем у 17 ст., а також – у Полтавській битві зі шведами в 1709 р.

У цьому місті паломники відвідали Свято-Успенський собор. Екскурсію храмом для переселенців провів благочинний Золотоніського округу прот. Сергій Снопок. Раніше на місці собору був дерев’яний, а потім – кам’яний храм. Велична будівля була збудована на місці згорілого храму та освячена у 1910р.

Окрім основного престолу, в соборі знаходяться два приділи: правий – в ім’я Пресвятої Трійці та лівий – в ім’я святителя Миколая.

Переїхавши на правий берег Дніпра, паломники прибули до Свято-Онуфріївського Жаботинського чоловічого монастиря, розташованого поблизу села Чубівка. Усамітнена обитель отримала свою назву на честь прославленого пустельника 4 століття – прп. Онуфрія Великого. Час заснування монастиря точно не відомий, але є історичні відомості, що на початку 18 ст. він уже існував. У цьому ж столітті тут було збудовано перший кам’яний храм і зведено дерев’яний Свято-Успенський собор з боковими приділами на честь свт. Миколая Чудотворця та св. вмц. Варвари.

У монастирі зберігалися дві чудотворні ікони: Успіння Божої Матері та прп. Онуфрія Великого. Також в обителі працювала «школа грамотності» та іконописна школа. Збереглися відомості про те, що обитель у різні періоди свого життя відвідував Т.Г. Шевченко. У 1928 р. монастир було закрито, а 1993 р. – відроджено. На території обителі під час археологічних розкопок було знайдено печери та підземну церкву на честь свт. Миколая Чудотворця.

Наступною зупинкою на маршруті паломництва став Свято-Троїцький Мотронинський жіночий монастир.

Тиха обитель розташувалася на відстані від суєти світу, серед лісу, на схилах Холодного Яру. Ця місцевість стала відомою завдяки подіям Коліївщини, коли селяни-гайдамаки підняли повстання проти гніту Речі Посполитої.

Одним із ватажків гайдамацького руху став Максим Залізняк, який був раніше послушником Мотронинського монастиря. Паломники змогли побачити 1100-річний дуб Максима Залізняка, який знаходиться поруч з монастирем. Під дубом, за переказами, збиралися перед походами гайдамаки. Дуб знаходиться у десятці найвищих вікових дерев України та є переможцем конкурсу «Національне дерево України».

Мотронинський монастир був заснований, ймовірно, в 1495-1637 рр. князями Глинськими. Відомо, що у 1568 р. ченці утворили в лісі скит та випросили у митрополита Іони III (Протасевича) благословення на звершення в ньому богослужінь. Під час турецьких походів на Чигирин у 17 ст. монастир був «спалений і вщент розорений», але незабаром він був відбудований. У 1911р. обитель стає жіночою. Але в такому статусі вона проіснувала недовго, і в 1923 р. була закрита під час більшовицького терору. Відродження монастиря почалося в 1991 р., і понині він радує паломників своєю красою та розміреністю чернечого життя.

Паломників гостинно зустріла ігуменя монастиря матінка Іларія. Після гостинної трапези, супроводжуюче прочан духовенство звершило в монастирі всенічне бдіння напередодні Неділі 1-ї по П’ятидесятниці, Всіх святих. Після богослужіння, для прочан була організована екскурсія монастирем.

Наступною зупинкою паломницької поїздки став Свято-Троїцький Чигиринський жіночий монастир.

Його заснував перший козацький гетьман, засновник традицій першої Запорозької Січі – Дмитро Байда-Вишневецький у 1542р. З 1663 р. обитель була резиденцією Київського митрополита Іосифа (Нелюбовича-Тукальського). У 1759-1767 рр. на території монастиря звели дерев’яний храм в честь Святої Трійці. У 1847-1852 рр. він був розширений, завдяки добудованим вівтарям на честь Успіння Пресвятої Богородиці та Всіх святих. Але, в 1932 р. під час гонінь на Церкву, всі храми обителі було знесено.
Відродження монастиря почалося в 2006 р. і продовжується до сьогодні.

Завітавши до Чигиринського монастиря, паломники вклонилися чесним мощам його святої ігумені – преподобномучениці Рафаїли (Тертацької). Матінка керувала монастирем з 1920 по 1926 роки і прийняла мученицьку кончину від рук богоборців.

Наприкінці поїздки переселенці поділилися своїми враженнями, висловивши особливу подяку організаторам благодійної акції. Багато хто вперше познайомився зі святими місцями Черкащини та залишився задоволеним гостинним прийомом з боку духовенства та монашествуючих Черкаської єпархії.

Їхні обличчя стали світлішими, а серця наповнилися невимовною духовною радістю, відчувши близькість Бога та Його допомогу у важкий для нашого народу час.