Різдвяне послання митрополита Черкаського і Канівського Феодосія

«Что Тебе принесем, Христе, яко явился
eси на земли яко Человек нас ради?»
(Стихира Різдва Христова)

Возлюблені у Господі всечесні отці,
боголюбиві ченці та черниці, дорогі брати і сестри!
Сердечно вітаю всіх вас із святом Різдва Христового!

Золоті ниточки любові ллються сьогодні в наше серце із Вічності! Благоухають дари волхвів, чується вдалині ангельське славослів’я, радіє наша душа! Різдво Христове – це завжди Зустріч. Зустріч людини з Богом.

У дні посту і на свято Різдва людська душа стає тихим і мовчазним вертепом, що очікує народження Христа у своєму серці. Християнин повинен жити очікуванням цієї Зустрічі. Зустріч ця має бути бажаною, вистражданою, натхненною, сповненою трепету, радості та любові.

День Христового Різдва – це торжество Божої любові до людей. Всесильний Бог приймає людське тіло, щоб піднести нас, грішних і немічних, до небесних висот. «Син Божий став сином людським для того, щоб людина стала сином Божим», – говорить святий Іриней Ліонський. І саме це чудо пришестя Бога на землю стає найважливішою віхою у справі спасіння всього людства від рабства гріха, прокляття і смерті.

Кондак Різдва Христового говорить про те, що ця найважливіша подія в історії людства оспівана всім всесвітом, Небесним та земним світом. Ангели і пастухи разом радіють і славлять втіленого Бога. Але здається, що це лише крапля у морі. Що таке всього кілька пастухів та три мудреці зі сходу, що поспішають з дарами для Царя Небесного, порівняно з незвичайно багатолюдним з нагоди перепису Віфлеємом? Адже всі ці люди просто не помітили Христа, пропустили Того, пришестя Якого чекали багато століть. А решта світу? Де ці люди, заради спасіння яких втілився Спаситель?

Воістину, «багато покликаних, та вибраних мало!» (Лк. 14:24). І все ж таки це перший крок, символ майбутньої єдності, в якому «нема ані елліна, ані іудея, обрізання та необрізання, варвара, скіфа, раба, вільного, але все та в усьому Христос!» (Кол. 3:11). До цієї єдності закликає нас Господь. Про неї Він молився Богу Отцю зі словами: «щоб єдине були, як єдине і Ми» (Ін. 17:22). Ця єдність втілена в Церкві, вона її зберігає протягом усієї своєї історії.

Але як важливо зберігати нашу духовну єдність саме зараз! В наш час, коли всі роз’єднані, коли людям всієї Землі обмежують особисте спілкування і пересування, коли нас змушують, часто невиправдано, повністю ізолюватися один від одного, коли віруючим у Христа забороняють збиратися у всій повноті для звершення Літургії.

Звичайно, не можна відкидати смертельну небезпечність вірусу COVID-19 та його наслідків для людей з медичних груп ризику, в тому числі і серед наших віруючих. І потрібно робити все необхідне, щоб захистити здоров’я та життя кожної людини від небезпечної інфекції. Але при цьому нас, віруючих, не може не турбувати той факт, що сьогодні у світі, під прикриттям турботи про здоров’я людей, брутально порушуються основоположні права та свободи людини та всього людства. Насамперед, це проявляється в тому, що громадян багатьох країн примусово змушують вакцинуватися. А потім, у найгірших традиціях тоталітарних режимів, людей починають ділити на вакцинованих та не вакцинованих. Сьогодні «турбота про здоров’я людини» навіть в нашій країні дійшла до абсурду: наших не вакцинованих співгромадян усувають від роботи і позбавляють їх засобів до існування, прирікаючи цим самим на злидні. До мене, як до Черкаського архієрея, звертається безліч людей, насамперед педагогів, та людей інших професій, які вже втратили роботу, або стоять на цій межі через таку дискримінацію. Що це, якщо не зневажання даного Богом дару Свободи? «Тож, стійте в свободі, яку дарував нам Христос, та не піддавайтеся знову ярму рабства!», заповідає нам Апостол (Гал. 5:1). І ми, віруючі люди, ніяк не можемо погодитися з таким безцеремонним та тотальним порушенням свободи та прав людини, чим би це не виправдовувалося.

Але, незважаючи на гостроту ситуації, в якій сьогодні опинилася і Церква, і все наше суспільство, життя продовжується. І ось уже майже два роки, як ми намагаємось зберігати єдність на відстані, освоюємо нові дистанційні форми спілкування з рідними та близькими. Проте, сьогодні вже з власного досвіду ми можемо твердо сказати, що жодне онлайн спілкування, жодний перегляд богослужінь у трансляції не можуть повноцінно замінити єдності віруючих на Божественній Літургії, зібраних навколо єдиної Чаші Христової. Дуже важливо для православних християн бути разом не лише духовно, а й тілесно, збиратися разом для спільної молитви. І наші молитви сьогодні про тих, хто не може бути разом із нами. Давайте подивимося навколо: можливо, когось сьогодні немає поруч, хто щоразу стояв поруч і молився. Привітаємо і їх зі святом, не стримуватимемо тієї радості, яку ми отримали сьогодні. Ми всі потребуємо підтримки і теплоти щирої любові, яка виганяє всякий страх!

«Что Тебе принесем, Христе, яко явился eси на земли, яко Человек нас ради?», співає сьогодні Церква. І справді, чим ми, люди, що живемо в ХХІ столітті, можемо віддячити Господу нашому, який дарував нам таку невимовну милість? Виявляючи істинну віру, гарячу і дієву любов один до одного, до оточуючих людей, ми повинні, в міру своїх сил, приносити свої дари Богонемовляті Христу.

Минулий рік у житті нашої Черкаської єпархії був відзначений багатьма знаковими подіями. Вперше було проведено З’їзд православних педагогів Черкащини, повноцінно увійшла в робочий освітній режим Перша Черкаська православна гімназія, відкрився єпархіальний Духовно-просвітницький Центр із цілим спектром катехизаторських та освітніх напрямків для дітей та молоді. Були проведені великі збори представників чоловічих та жіночих монастирів Черкащини; мали також можливість зібратися на свій з’їзд усі матушки – дружини священнослужителів Черкаської єпархії, побачити одна одну, поспілкуватися, поділитися досвідом. Протягом усього року в єпархії активно проводилася освітня, благодійна та соціальна робота з багатодітними сім’ями, школами-інтернатами, закладами для дітей-сиріт. Усі лікарні Черкас, низка районних лікарень та санаторіїв були благодійно забезпечені противірусними медикаментами, всі загальноосвітні школи та Вищі навчальні заклади обласного центру були забезпечені єпархією десятками тисяч медичних масок. Також у минулому році утворилося і розпочало своє служіння Марфо-Маріїнське сестринство милосердя, сестри якого віддають свої сили, свої кошти і, головне – свою любов – нашим знедоленим співвітчизникам. Крім того, в єпархії було продовжено роботу з дослідження подвигу новомучеників та сповідників нашої землі, незаслужено забутих та занедбаних святинь; видано кілька книг та ряд друкованих матеріалів духовно-просвітницького змісту. Все це стало можливим завдяки злагодженій та самовідданій роботі багатьох священнослужителів, монашествуючих та мирян нашої єпархії на благо своєї Церкви та свого краю. Проте, перед усіма нами і нині неоглядне поле праці в царині духовного розвитку Черкаської єпархії, відродження її святинь, відродження багатовікових засад і традицій Православ’я.

Не дивлячись на те, що сучасний світ все більше і більше сповнюється зневірою в Бога, духом протистояння, пороком та зневагою до чеснот, ми, православні християни Черкащини, намагаємося дивитись у майбутнє з надією на Бога та сподіванням на Його допомогу. Не дивлячись на те, що серця багатьох людей сьогодні сповнюються страхом перед майбутнім, давайте частіше згадувати слова Господа Іісуса Христа: «Не бійся, тільки віруй!» (Мк. 5, 36) і жити цими словами!

Сердечно вітаю всіх Вас всечесні отці, боголюбиві ченці та черниці, дорогі брати і сестри з Різдвом Христовим! Нехай велике і спасительне свято Різдва наповнить наші душі світлою радістю, дарує мир і благоденство кожній сім’ї, зігріє серця знедолених та скорботних, осяє наші серця теплом любові, яку Бог явив людині Своїм Різдвом. Благословення Господнє нехай невідступно перебуває з вами в Новому 2022 році!

«Христос рождається, славіте!»

Смиренний
† ФЕОДОСІЙ
милістю Божою
Митрополит Черкаський і Канівський

Різдво Христове,
2022 року
м. Черкаси