Святогірську Лавру відвідала делегація Черкаської єпархії, доставивши гуманітарну допомогу

7 листопада 2022 р. гуманітарний вантаж із Черкаської єпархії був благополучно доставлений у Святогірську Лавру. Збір допомоги відбувся з благословіння митрополита Черкаського і Канівського Феодосія.

Делегацію черкащан, на чолі з вікарієм єпархії єпископом Корсунь-Шевченківським Антонієм, гостинно зустрів намісник монастиря митрополит Святогірський Арсеній. Під час вечірньої трапези паломники з Черкас змогли поспілкуватися з намісником і братією обителі, висловити їм слова підтримки та отримати духовні настанови. Єпископ Антоній так поділився своїми враженнями від відвідування Лаври: “Коли ми вранці збиралися в цю поїздку, у мене було відчуття, що ми веземо в Лавру допомогу. Але в міру наближення до Святих Гір я почав розуміти, що насправді ми їдемо, щоб щось отримати від вас. Тут відчувається святість, і величезне свято душі – перебувати з вами. Заради цього подарунка від Божої Матері ми й приїхали сюди”. Архієрей зазначив, що насельники Лаври, перебуваючи в скорботах і поневіряннях, несуть тут справжній християнський подвиг.

У слові-відповіді митрополит Арсеній поділився думками про те, що лежить в основі християнського перенесення випробувань. “Нещодавно я прочитав дуже цікаві слова: “Корабель не тоне від води, яка зовні його. Корабель тоне від тієї води, яка всередину нього потрапляє”. Тому не важливо, що відбувається навколо нас. Головне – щоб ми зберегли те добре, що всередині нас”, – підсумував намісник Лаври.

Вранці, 8 жовтня, митрополитом Арсенієм і єпископом Антонієм у співслужінні братії було відслужено молебень з акафістом великомученику Димитрію, після чого братією була розвантажена привезена з Черкаської єпархії гуманітарна допомога, загальною вагою близько 10 тонн. До вантажу увійшли продукти харчування – овочі, фрукти, вода, макарони, соняшникова олія та ін., – а також 200 квадратних метрів мінеральної вати для утеплення фасадів будівель обителі.

Для гостей із Черкас митрополит Арсеній провів екскурсію обителлю, розповів про її історію та видатних подвижників. Паломники змогли помолитися біля святинь монастиря, зокрема – біля чудотворної Святогірської ікони Пресвятої Богородиці.

У Святогірській обителі сугубо шановані дві чудотворні ікони Божої Матері. Стародавня ікона Богородиці не збереглася до наших днів. Історія написання чудотворного списку Святогірської ікони Божої Матері, що міститься в Успенському соборі Святогірської Лаври, пов’язана з одним афонським старцем-іконописцем, який відвідав Святі Гори незабаром після відкриття монастиря 1844 р. Афонському ченцю дуже сподобалася Святогірська обитель, її устав, подібний до афонського, краса навколишньої природи, крейдяна скеля з храмом і печерами. Будучи бідним, він вирішив прикрасити обитель тим мистецтвом, яке добре знав, і в дар монастирю написав цю ікону. Образ Божої Матері перебував довгий час в Іоанно-Предтеченській церкві, в якій у той час молився преподобний Іоанн, який ніс подвиг затвору в крейдяній скелі. Тут ікона була чудово збережена не тільки від вогкості, а й від пожежі, що сталася в печерному храмі.
Згодом ікона прославилася чудотворіннями і за велінням Богородиці була винесена з печер. З молебним співом її носила братія Святогірського монастиря навколишніми селами до найкривавіших революційних років.
5 жовтня 1918 р. хресний хід із чудотворною Святогірською іконою Богородиці розташувався в одному з будинків села Байрачек Куп’янського повіту. Більшовики вночі напали на будинок, зламали двері й розстріляли ієромонахів Модеста та Іринарха, ієродиякона Феодота, псаломщика місцевої церкви, господаря будинку та його доньку. П’ять трупів лежали біля підніжжя ікони, що стояла в калюжі крові. Те, що не мотив грабежу керував бандитами, видно зі слів одного з убивць: “Ви мóлитеся, щоб Бог покарав більшовиків”.
1922 року під час кампанії з вилучення церковних цінностей більшовики насамперед пограбували стародавню Святогірську чудотворну ікону Божої Матері: риза, що була на ній, була однією з найдорогоцінніших в обителі. Після закриття монастиря місцезнаходження цієї ікони залишається невідомим.
Чудотворний список, зроблений афонським іконописцем, братія монастиря зберігала у Всіхсвятському кладовищному храмі до його закриття 1931 року. Досі, якщо уважно вдивитися, на Ликах Спасителя і Богоматері видно сліди блюзнірства більшовиків – глибокі подряпини, зафарбовані вмілою рукою реставратора. За радянських часів цей чудотворний список був збережений благочестивими людьми. Останнім його місцем перебування була церква в селі Новотроїцькому Волноваського району.
4 жовтня 1992 р., у день пам’яті святителя Димитрія Ростовського, Святогірську ікону Божої Матері урочисто хресним ходом перенесли до Святогірського монастиря і поставили в Успенському соборі. Останній відрізок шляху (Слов’янськ – Святі Гори), відстанню близько 32 км, понад дев’ять годин хресний хід ішов пішки, а ікону несли священнослужителі на руках.

Збагатившись духовно після відвідин Святогірської Лаври, прочани повернулися до Черкас, зберігаючи в душі молитовну пам’ять про благодать святої Лаври і братію монастиря, яка гідно несе свій сповідницький хрест під час всенародного лихоліття.

Інформаційно-новинний відділ Черкаської єпархії