Архієпископ Феодосій звершив освячення головного престолу в Онуфріївському чоловічому монастирі

9 березня 2021 року Високопреосвященніший архієпископ Черкаський і Канівський Феодосій прибув до Свято-Онуфріївського чоловічого монастиря, де звершив уставний чин освячення головного престолу в ім’я преподобного Онуфрія Великого, на честь якого свята обитель має саме цю назву. Крім цього престолу в монастирському соборі є іще два: на честь Покрова Божої Матері та преподобного Серафіма Саровського.

На монастирському подвір’ї перед входом у храм владику Феодосія тепло зустрів незмінний намісник цієї обителі архімандрит Єразм (Борданов): саме сьогодні він відзначає день свого небесного покровителя, чиє ім’я він носить у чернечому постригу – преподобного Єразма Києво-Печерського, що в Ближніх печерах.

Перед початком уставного чину освячення престолу владика Феодосій звернувся до присутніх ченців, гостей, прочан, закликавши бути надзвичайно уважними до спільної молитви.

Владиці співслужили настоятель монастиря разом з кліриками Черкаського благочиння на чолі з протоієреєм Сергієм Чумаком.

По завершенні освячення престолу владика Феодосій очолив Божественну Літургію. На Малому Вході настоятеля святої обителі архімандрита Єрамза було нагороджено правом носіння другого хреста з прикрасами. Цією високою церковною нагородою відзначено багаторічну плідну працю настоятеля разом з братією з відродження славетного Онуфріївського монастиря: на ій посаді отець Єразм перебуває вже 27 років.

У своєму слові, з яким владика Феодосій звернувся до присутніх вже по завершенні Божественної Літургії, архієрей розкрив велике значення покликання людини на чернече служіння. Владика зауважив, що вся історія Православ’я нерозривно пов’язана з чернецтвом, подвигами ченців і черниць.

Владика надав усім присутнім в монастирському храмі архіпастирське благословення та подарував кожному іконку святого преподобномученика Макарія.

Прес-служба Черкаської єпархії

Наша довідка:
В ХVI-XVIII ст. на території сучасної Черкащини було близько 30 православних монастирів. Онуфріївська Жаботинська обитель у селі Чубівка Черкаського району однією з перших почала відроджуватися у нові часи. Нині вона є пам’яткою державного значення. Розташований біля річки Жаботинки, монастир носить ім’я одного з найпоширеніших святих, пустельника преподобного Онуфрія Великого.
Жаботинський чоловічий монастир існував ще з давніх давен, хоча точна дата заснування монастиря невідома. Найбільш рання достовірна інформація про нього належить до 1706 року, коли Київський митрополит Варлаам Ясинський просив заступництва монастирю у гетьмана Івана Мазепи, а у 1752 році обитель була відновлена Чигиринським старостою Яном Яблоновським. Однак деякі архівні матеріали монастиря свідчать про існування обителі більш, як 600 років. З 1786 року – заштатний, з 1904 року – чоловічий монастир гуртожитного типу.
В обителі колись було два храми. Головний дерев’яний трьохпрестольний соборний храм на честь Успіня Богоматері з двома приділами – Святитетя Миколая та Святої великомучениці Варвари. Він побудований при ігумені Єфремі Биковському у 1758 році і відновлений ігуменом Мельхиседеком Шаховським іконним розписом у 1798 році.
А ось Онуфріївська церква, яка була зведена у 1810 році, стоїть і нині. Вона перебуває у чудовому стані і є трьохпрестольною. Центральний престол – на честь Онуфрія Великого, по один бік якого розміщена церква Покрови Божої Матері з чудовими фресками, що дивом збереглися з давніх часів, та Серафима Саровського.
Джерела підтверджують, що у 1824 році в монастирі бував малий Тарас Шевченко, який приїздив сюди і дорослим, у 40-х роках ХІХ століття.
У 1928 році монастир було закрито. Рік по тому розібрали Успенську церкву.
У 1944 році монастир знову став діючим. Тут жили черниці з Мотронинського монастиря. Та через відсутність коштів і неспроможність прожити черниць переселили до Лебединського монастиря.
Понад двадцять років це місце стояло цілковитою пусткою, а споруди нищились місцевими жителями. Тільки у 1972 р. Онуфріївську церкву було обстежено і визначено, як руїну. Тривалий час храм використовувався як господарська будівля місцевого господарства, зерносклад.
Монастир знову відкрито 29 грудня 1993 року.
Активна реставрація храму та відновлення монастиря почалась у 1995 р. завдяки ігумену Єразму, направленому сюди з Києво-Печерського монастиря настоятелем. У 2002 р. він отримав сан архімандрита.
Парафія у монастирської церкви невелика: наразі тут живуть 9 ченців і послушників.

Количество просмотров: 514

Цей запис також доступний на: Russian