Єпископу Васильківському Миколаю – 50!

В цьому році виповнюється 50 років з дня народження вікарія Київської Митрополії єпископа Васильківського Миколая (Почтового). “Столичний Благовісник” вітає дорогого Владику Миколая з Ювілеєм і розміщує репортаж в.о. редактора інформаційної служби Київської Митрополії диякона Сергія Герука про молитовні урочистості, які відбулися в храмі великомученика Димитрія Солунського в День тезоіменитства Преосвященного ювіляра.

Про скромність владики Миколая, єпископа Васильківського, керуючого Південним вікаріатством столиці годі й казати. Автору цих рядків, виконуючому обов’язки редактора інформаційної служби Київської митрополії Української Православної Церкви, очолюваної владикою Миколаєм, за 5-річчя послуху не раз хотілося розповісти про його святительські праці по захисту Церкви від розколу, соціальній діяльності, відродженню давніх храмів, про людяність цього служителя Христового. Але всякий раз владика знаходив причину, щоб публікація не з’являлася.

Наприклад, хотілося розповісти, в якому жахливому стані він прийняв древній храм преп. Антонія і Феодосія (18 ст.) у Василькові. І не тільки храм, а й сам прихід вимагав духовного лікування. З яким терпінням і турботою про людей, парафіян храму, про сам храм, що є пам’ятником архітектури, він прийняв окормлення приходу. Храм прикрасив новий високої художньої роботи різьблений іконостас, проведено ремонтні роботи по благоустрою самої території, на якій безліч стародавніх поховань. А головне – зумів вдихнути свіжий струмінь в духовне життя парафії.

Епохальною подією в житті не менш цінного архітектурного пам’ятника церковного зодчества став порятунок від руйнування храму великомученика Димитрія Солунського в Жулянах – найдавнішої дерев’яної церкви Києва (1862 р.). Владика Миколай був направлений сюди в 2008 році ще в сані ігумена. За спиною у майбутнього владики вже було 16 років служіння в священичому сані, чернечий постриг, завершення навчання в Київській духовній академії і захист кандидатської богословської дисертації на тему «Історико-канонічні умови підготовки кандидатів в священнослужителі в Київській Митрополії з XV по XX століття».

Владика розповідав, з яким сумом довелося переконатися згодом, що вручений йому для піклування і служіння храм Димитрія Солунського практично приречений: старі фундаменти просіли настільки, що церковна споруда через це дала перекіс, багато балок і інші дерев’яні матеріали прийшли в непридатність. Тоді й народилася ідея відродити храм заново. Тобто – розібрати його до фундаменту, залити і встановити новий, і потім заново скласти храм, помінявши все негідні матеріали!

Пам’ятається, питав у владики: «Давайте розповімо про цю реконструкцію на православних сайтах!» Владика заперечив: «Чим хвалитися? Потрібно справу зробити».

І справу зробили. Фахівці «Укрпроектреставрації» буквально заново склали храм, який вдруге народився на світ, і послужить ще не одному поколінню православних киян! Незабаром Блаженніший Митрополит Онуфрій освятив відроджену пам’ятку церковного зодчества, дякував настоятелю і його помічникам.

Минуло ще кілька років. І, ось, 16 лютого ц.р. в день пам’яті рівноапостольного святого Миколая, просвітителя Японії, в храмі вмч. Димитрія Солунського правилась Божественна літургія, яку очолив митрополит Вишгородський і Чорнобильський Павел, намісник Києво-Печерської лаври. Привітати владику Миколая з Днем Ангела і 50-річчям від дня народження прибули також керуючий справами Української Православної Церкви митрополит Бориспільський і Броварський Антоній, митрополити Кіровоградський Новомиргородський Іоасаф, Вінницький і Барський Варсонофій, архієпископи Боярський Феодосій і Фастівський Даміан, єпископи Баришівський Віктор, Переяслав-Хмельницький Діонісій і Вишневський Спиридон, численне духовенство столиці, парафіяни храму і почесні гості.

Після закінчення служби звучало багато чудових слів на адресу ювіляра.

З благословення Предстоятеля Української Православної Церкви, який через відсутність в Києві не зміг очолити Літургію, владиці Миколаю з нагоди 50-річчя від дня народження був вручений орден УПЦ святого рівноапостольного князя Володимира II ступеня. Владика Павел передав імениннику також образ Божої Матері з предстоящими Їй святими страстотерпцями Борисом і Глібом, а священство очолюваного ним вікаріатства піднесло панагію із зображенням св. Миколая Японського.

Особливо яскравим і незабутнім було слово архієпископа Феодосія, якого з ювіляром пов’язує багаторічна духовна дружба:
«Дорогий владика Миколай! Сьогодні святкуються відразу кілька ювілеїв, що мають до Вас пряме або опосередковане відношення. Це і Ваше 50-річчя, це і 50-річчя прославлення в лику святих Вашого небесного покровителя, це і 150-річчя заснування Руської духовної місії в Японії.

Зараз для нас це круглі ювілейні дати, це урочисті заходи, поздоровлення. Але якщо подумки перенестися на півстоліття назад, в 1970 рік, то ці події можуть постати перед нами зовсім в іншому, хоча і буденному, але живому людському світі. 13 березня 1970 року в сім’ї потомствених священнослужителів народився первісток, в майбутньому – наш сьогоднішній ювіляр єпископ Васильківський Миколай. А через кілька тижнів, 10 квітня, коли малюку ще не було й місяця від народження, і він лежав у пелюшках в будинку своїх віруючих благочестивих батьків, прийшла звістка про прославлення Священним Синодом в лику святих рівноапостольного Миколая, архієпископа Японського. Це сталося 10 квітня 1970 року, до 100-річчя заснування Руської духовної місії в Японії.

Святитель Миколай Японський на той час, звичайно, вже предстояв перед Престолом Божим у своїй святості. Але в цей день, день своєї канонізації земною Церквою, святитель отримав новий послух від Бога – слухати, вислуховувати молитви віруючих, сугубо опікуватися Церквою в Японії і на своїй Батьківщині, через свої ікони стати ще ближче до земної пастви. Також послух святого – це обирати собі для особливої ​​уваги і піклування малюків, які будуть носити його ім’я, а, можливо, і пройдуть по життю тим же архієрейським, місіонерським шляхом.

Коли ми сьогодні дізнаємося про канонізацію нових святих, наше серце буває мимоволі зітхає до них, новим ходатаям на Небі, хоча б двома-трьома словами молитви. Адже ми не знаємо, чи звернемося ми коли ще в нашому житті до конкретно цього святого. Може бути, на жаль, що ні… Особливо зараз, коли прославляється безліч угодників Божих і канонізації відбуваються досить часто. А в ті радянські часи прославлення були дуже рідкісні. Напевно в той день і благочестиві батьки нашого ювіляра прийняли квітневу звістку про прославлення нового святого Руської Православної Церкви з участю серця і молитви, хоча б і короткої. Зараз вони про це можуть навіть не згадати… І святитель Миколай Японський, тільки-тільки приступаючи до свого нового послуху, обрав цю дитину з віруючої сім’ї собі в підопічні. Хоча ні сама сім’я, ні ювіляр, про це може і не здогадувалися багато років.

Ми сьогодні чули від владики митрополита Кіровоградського Іоасафа, який в 1999 році був восприємником при чернечому постризі єпископа Миколая, як тоді таємно від постриженика, і не з першого разу, обиралося нове ім’я майбутнього владики-ювіляра. У всіх цих витіюватостях, через 30 років від народження, діяв премудрий Промисл Божий, який визначив це ім’я і цього святого покровителя владиці Миколаю ще в далекому 1970 році.

Дорогий владико, Вам, обранцеві святого Миколая, архієпископа Японського, в 50-річний ювілей дозвольте побажати, щоб рівноапостольний святитель завжди підтримував у Вашому серці горіння єпископського вогню – вогню непереборного бажання будувати Церкву Христову, полум’я проповіді Євангельської, всепоглинаючої готовності щодня віддавати своє життя за паству Христову. Многая і благая Вам літа!»

“Многая літа!” ще багато разів звучали в цей день під склепіннями старовинного храму.

Наш сайт приєднується до численних привітань владиці Миколаю, бажаючи йому допомоги Божої в святительських трудах!

Диякон Сергій Герук

Количество просмотров: 91

Цей запис також доступний на: Russian